Я кахикаю, щоб привернути її увагу.
— А я гадав, це чергова галіма лікарня, повна нудних хворих. Аж тут з’являєшся ти. Щастить мені.
Її очі зустрічаються з моїми у склі, спочатку з подивом, а потім, майже одразу — з чимось схожим на огиду. Вона знов переводить погляд на дитину й мовчить.
Що ж, це майже обнадійливий знак. Ніщо так не підходить для вдалого старту, як відраза.
— Бачив, як ти вселялася до кімнати. Ти сюди надовго?
Вона не відповідає. Якби не її гримаса, подумав би, що вона мене не чула.
— А, до мене дійшло. Я такий красунчик, що навіть слів дібрати не можеш.
Це досить зачіпає її, щоб дістати відповідь.
— Тобі хіба не треба здавати кімнати своїм «гостям»? — гиркає вона, обертаючись обличчям до мене й стягуючи з нього маску.
На мить вона захоплює мене зненацька, і я сміюся, здивований її прямотою.
Це справді її дістає.
— Погодинно здаєш чи як? — питає вона, звужуючи темні очі.
— Ха! То це ти підглядала в коридорі.
— Я не підглядаю, — парирує вона. — Це ти приперся за мною сюди.
Слушне зауваження. Але вона точно підглядала першою. Удаю, що спантеличений, і підіймаю руки, глузливо визнаючи поразку.
— Хотів відрекомендуватись, але з таким ставленням…
— Дай-но вгадаю, — перериває вона. — Вважаєш себе бунтарем. Плюєш на правила, бо так ти хоч якось почуваєшся господарем ситуації. Правду кажу?
— Ти не помиляєшся, — я відступаю, а тоді буденно притуляюся до стіни. — Гадаєш, це симпатично? — посміхаюся до неї. — Тобто ти, мабуть, вважаєш це надзвичайно чарівним. Стоїш у коридорі бозна-скільки часу й витріщаєшся.
Вона закочує очі, явно не в захваті від мене.
— Здавати свою палату друзям для сексу — це точно несимпатично.
А, вона справжня пай-дівчинка.
— Сексу? Та що ти, ні. Вони збиралися влаштувати там трохи галасливі збори книжкового клубу десь на годину.
Вона зиркає на мене, явно не в захваті від мого сарказму.
— А. Он воно що, — кажу я, схрещуючи руки на грудях. — Ти щось маєш проти сексу.
— Звісно, ні! У мене був секс, — каже вона, і її очі розширюються, коли ці слова вивалюються в неї з горла. — Це нормально…
Це найбільша брехня, яку я чув за цілий рік, а я ж практично оточений людьми, котрі намагаються підсолодити той факт, що я помираю.
Я сміюся.
— «Нормально» — це якось не дуже схвально, але я шукаю спільну мову скрізь, де можна.
Її густі брови суворо сходяться.
— У нас немає нічого спільного.
Я підморгую — надто вже весело дражнити її.
— Холодна зустріч. Мені подобається.
Двері зі стукотом відчиняються, і влітає Барб, від чого ми підстрибуємо, здивовані несподіваним галасом.
— Вілле Ньюмен! Ти що тут робиш? Тобі не можна йти з третього поверху після того, що ти утнув на тому тижні!
Я озираюся на дівчину.
— Ось і маєш. Ім’я до твого маленького психологічного портрета. А твоє як?
Вона гнівно зиркає на мене, швиденько натягуючи маску знов на рота, доки Барб не помітила.
— Я тебе ігнорую.
Непогано. Пай-дівчинка має норов.
— І явна улюбленка вчительки.
— Шість кроків, завжди! Ви обоє знаєте правила!
Я усвідомлюю, що стою надто близько, і відступаю на крок, коли наближається Барб, врізаючись у напружений простір між нами. Звузивши очі, озирається на мене.
— Що це ти тут робиш?
— М-м, — кажу я, вказуючи на оглядове вікно. — Дивлюся на немовлят.
Вона явно не вважає це кумедним.
— Ану марш до своєї палати. Де твоя маска?
Я підіймаю руку й торкаюся свого неприкритого обличчя.
— Стелло, дякую, що твоя маска на тобі, — каже Барб.
— П’ять секунд тому не було, — бурмочу я.
Стелла гнівно зиркає на мене понад головою Барб, і я широко всміхаюсь у відповідь.
Стелла.
Її звати Стелла.
Не можу допустити, щоб Барб і справді виставила мене, тож вирішую забиратися звідси. Наразі з мене вже досить доган.
— Веселіше, Стелло, — кажу я, відстрибуючи до дверей. — Таке життя. Ти й не помітиш, як воно скінчиться.
Я прямую за двері, через міст і крізь крило С. Замість того щоб повертатися довгим шляхом, застрибую в значно хиткіший непрозорий ліфт, котрий відшукав два дні тому. Той випльовує мене просто біля поста медсестер на моєму поверсі, де Джулі читає, схилившись над якимись паперами.
— Гей, Джулі, — кажу я, спираючись на стійку й беручи олівець.