Через декілька годин прийшов Володимир і допитливо подивившись на мене запитав:
— Прочитали?
— Прочитав, — відповів я.
— Зараз я покличу сюди доктора й ви самі розпитаєте його, як це сталось, що він дав такі покази, — сказав Володимир і вийшов.
Через декілька хвилин відчинилися двері й увійшов Володимир з доктором.
— Оце наш доктор, з яким ви хотіли побесідувати, — сказав Володимир і вийшов.
Доктор був уже літньою людиною. Обличчя його було якимсь не справжнім, наче б маскою, за якою таїться переляканий сам себе чоловік.
— Я не з СБ, я з суспільно-політичної референтури. Мене цікавить, як це сталось, що ви власноручно написали такі покази.
— Хіба це я погано для вас зробив? — на питання відповів питанням.
— Не про те йдеться. Мене цікавить, чи били вас, чи може якимись іншими засобами заставили говорити, а пізніше — писати. Це якраз найважніше, що ви самі писали, — сказав я.
— У мене тут у Колках дружина й двоє дітей. Я ж хочу жити! — відповів доктор.
— Ага, зрозуміло, — сказав я.
Більше розмовляти з тим доктором мені не було охоти. Незабаром увійшов Володимир і бистро глянув на лікаря, а тоді перевів погляд на мене і сказав:
— Ви, я вже бачу, поговорили? — запитливо і ствердно сказав Володимир.
— Так, уже! — сказав я.
— Ви можете йти! — сказав Володимир докторові.
Доктор вийшов.
— Оце бачите, яка в нас робота. Я покликав вас сюди, щоб ви самі переконалися у безсумнівній непевності тих людей, яких ми арештовуємо.
— 3 того, що ви мені показали, то я бачу, що це великий негідник, але про тих, на кого він сипле, я того сказати не можу.
— Там-ті ще гірші, — відповів Володимир.
— Цей говорить правду, там-ті видають по одному чи двох справжніх винних, а до них прищібають по три-чотири наших найкращих людей, та й ото зорієнтуйся в отій плутанині: хто винний, а хто не винний. Отож тому іноді терплять і безвинні хороші люди.
— А як же ви їх розкрили?
— Один з них, по псевду Нуль, — вербував одну нашу дівчину у свою сітку. Дівчина ця із східніх областей. Її батька чекісти розстріляли в 37 році. Батько її був академіком. Отож та дівчина доповіла про це свому зверxникові. Після того їй сказали погодитись співпрацювати з ними. Вона погодилась. Тоді їй дали завдання розвідати, коли й де він ночує. Оце на тому й закінчилась її «співпраця» з ними. Ми взяли Нуля, він видав лікаря, а лікар — останніx. Вони мали доручення викрадати наших провідників і відводити в штаб Медвєдєва, або в крайньому випадку вбивати їx. Зв'язок з Медвєдєвим тримав один колківський комуніст ще з польських часів. Він устиг утікти, — оповів Володимир.
— Тяжкі і тяжкі всі ті справи, дуже тяжкі, — сказав я.
— Але хтось же мусить тим поратись, — немов виправдуючись, сказав Володимир.
— То так!.. У всіх державах є поліція і у всіх державах є злочинці, а в нас держави ще нема й невідомо, коли вона буде, а поліція вже є, — сказав я ніби жартуючи.
— Добре, мені треба ще йти. Ви, друже заночуйте в нас. Я прийду, то ми ще поговоримо, а взавтра вранці підете… Ви ж однаково зараз без роботи, — сказав Володимир і пішов.
Я ліг на ліжко — довго лежав і думав про все, тільки одне мені не приходило в голову, що якраз тоді в тому самому будинку вирішувалась моя доля: чи ходити мені далі по білому світу чи ні?
Володимир прийшов пізно, я вже спав. Вранці під час сніданку Володимир мене запитав:
— Чим ви, друже, зараз зайняті?
— Дочитую «Силу волі» («Воля моци») Ніцше, — відповів я.
— О, це має бути хороша річ?… Тією працею Ніцше захоплюються всі, але я сам її ще не читав, — сказав Володимир.
— Я не знаю, хто чим захоплюється, але мені філософія Ніцше не підходить, — категорично заявив я.
— Цікаво… Чому ж саме? — здивовано запитав Володимир.
— Ніцшівська надлюдина по суті є антилюдиною, тому кожна шануюча людей і себе людина ставиться до антилюдей з огидою. На ту антилюдяну філософію Ніцше фашисти сперли свою ідеологію. А практичне застосування її в житті — це є злочин. Гори розстріляних і спалених людей — це філософія Ніцше, наочна дія тих ніцшовських «надлюдей» — сказав я.
— А в Луцьку, у тюрмі, без слідства й суда розстріляли тисячі людей також антилюди? — з докором сказав Володимир.
— Так, це зробили також антилюди, — сказав я. — І в Домінополі розстріляли поляків такі ж самі антилюди. Нормальні люди такого робити не можуть.
— Якщо з усіх боків людину оточують антилюди, то щоб вижити, вона також змушена стати антилюдиною, — сказав Володимир.