Ще кілька речень практичного змісту, коли йде про конкретизацію деяких вимог нового соціального ладу:
а) колгоспи підпадуть поділові на індивідуально-родовому, трудовому принципі (збірна технічна форма господарювання на добровільній умові між хліборобами-власниками зовсім не заперечує принципу приватної власности; держгоспи (совхози) будуть частинно поділені, а частинно будуть збережені, але на нових основах);
б) важкий промисел підляже удержавленню, легкий, мануфактурний, велика більшість харчової промисловости (крім монополів) і т. д. перейде на власність працюючого в даній галузі робітництва (кооперативну чи індивідуальну). На принципах приватної ініціативи закладатимуться нові підприємства, а в них робітництво на засадах своєї праці з часом ставатиме співвласником. Бо не тільки за гроші купується право власности, але й за працю тим паче. Право приватної власности нашого розуміння — буде привернене;
в) торгівля кооперагивна, індивідуальна і теж державна;
г) на західньоукраїнських землях — вивласнення без викупу поміщицьких земель на індивідуально-родову власність українського хілібороба малоземельного і безземельного і то в такій мірі, щоб кожний з наділених міг удержати родину. Значить, родина є тут принципом. Решта безземельних дістане працю в промислі, тощо. Вивласнення колоністів. Робітництво матиме можливість набути право власности пайка у предметі свого виробництва — теж на підставі своєї праці, яку вкладатиме.
Ще одне ствердження на закінчення й завершення цих з’ясувань:
Національна революція, з’єдинена з соціяльною, окреслюється коротко: націоналістична революція. І коли хто каже: націоналістична революція, то вже не потребує додавати — соціяльна. Коли хто каже український націоналіст — то це означає національний суспільник-революціонер.
Степан Борецький: Без національної революції немає соціяльної. Альманах «Ідея в наступі». Париж 1938, стор. 16-23; “Визвольний Шлях”, Лондон 1980, кн. 3, стор. 131-137.
За програмовість руху
Програма має для революційної організації особливе значення, зокрема в світоглядно-політичній організації. Вона зобов’язує її членів далеко більше, ніж у всякій іншій організації. Бо світоглядові групи змагають за доосновну переміну не лише організації життя, але передусім за перетворення душі народу. Наша програма дає не тільки образ і зміст державности, але й погляд на новий тип характеру українця та шляхи до його досягнення! Вона говорить теж про нову мораль українця, себто про обов’язки і про права.
ОУН належить до типу світоглядних організацій, в основі яких лежить передусім віра! Вимоги, які вона ставить, є дуже суворі і регористичні. Це є послідовність завзятости, з якою вона реалізує всі свої постуляти. Коли ж, отже, наша програма, не зважаючи на цю елементарну рису кожного ордену — насамперед обов’язок, а потім право — приємлива широким масам, то це свідчить, що дійсність, яку будуємо, може й буде кращою, як ми її накреслюємо в нашій програмі. Не в нашому стилі обіцювати речі, яких не здійснимо! Вона не розрахована на те, щоб демагогічними гаслами здобувати собі прихильників! Кожна частина її творить з цілістю органічну конструкцію. Дещо в нашій програмі ми змінили… Зовсім не соромимося того признати. Наша думка й творчість поступає. Ми — не замкнута каста, а організація людей життя! Життя ж у вічному поступі, з нього ми читаємо закони нашого росту, а не творимо їх спекулятивно. Власне це індукційне творення й формулювання наших засад дає запоруку життєвости програми. Коли ж щось і корегує нашу програму, то це життя! Проте ж основні засади остають незмінними. Суверенна, Соборна Державність, праця, земля, хліб — усім українцям — і, зокрема, героїчне сприйняття життя — це ніколи не підляже зміні! У правильність наших первоначальних засад ми віримо так сильно, що коли треба, нашу програму й ціною життя нашого будемо здійснювати, як це було й досі.
Програма, даючи образ нової дійсності в Україні, усвідомлює кожного українця за що він бореться, як ця дійсність буде виглядати, які засади керуватимуть нею. Емотивне горіння, психо-вольове наставлення знаходять своє завершення в ясному погляді на майбутнє, за яке боремося. Коли віра ще скріплена свідомістю, коли стихійне бажання й хотіння до предмету мрії зосереджується на ясному пляні реалізації, коли віру зміцнює ще переконання — рух має тривкі основи росту. Зникають усякі сумніви, розум утверджує віру, а не послаблює. З того погляду програма має велике значення.