Что касается Аршинова и Волина, то они находятся в Париже, а о самом Махно я совершенно ничего не знаю. Кугут, Мороз и Платон работают грузчиками на ст. Барановичи, Красновольский — в Варшаве шофером. Шульга неизвестно где, по некоторым сведениям, скончался от пыток. Кравченко уехал во Францию…
Харламов Василий, Зайцев Василий и Черняк — бывший командующий харьковской группой повстанцев в 1919 году — в данный момент сидят в ковельской тюрьме и обвиняются в подготовке к взрыву железнодорожного моста где-то возле Ковеля. Я решил выехать в Россию, истребовав себе соответствующее разрешение.
Г. Сергиенко 29.07.1925 г.
(ГДА СБУ, УСБУ в Запорізькій області, справа № с-3, т. 4, арк. 6–7)
Документ 2
Українське радянське посольство в Польщі
Консульський відділ. 29.07.1922 р. № 1441/с
м. Варшава
Копія
Замнаркомзаксправ
тов. Яковлєву
Дня 22 липня ц. р. в консульський відділ нашого посольства зголосила заяву жінка Махна Галина Кузьменко аби дати їй дозвіл виїзду на Україну для переговорів з Укрурядом у справі повернення групи махновців на Україну (заяву при цьому долучаємо). З безпосередніх балачок з нею виявилося, що їх всіх є 16 чоловік, знаходяться в таборі інтернованих в Стржалкові. Польська влада їх ізолювала від петлюрівців. Зі слів її видно, що махновці дуже невдоволені своїм життям в таборі і хотіли би повернутися на батьківщину. Також зник їх бойовий дух. Сама вона (Галина Кузьменко) робила враження перемученої і знеохоченої, просила навіть маленької грошової допомоги. В балачках кілька разів згадувала, що польські старшини (між ними Білінський) з таборової адміністрації пропонували їм вискок з табору і переправку на Україну, але допомоги наразі не хотіли надавати — казали, що, коли зроблять це, можна буде пізніше допомогти. Рівно ж робила натяки в такому напрямку: «Коли б нам Укруряд дав невелику бодай допомогу в грошах (якихось 300 000–400 000 польмарок) і 6–8 револьверів, ми могли б вискочити з табору і перекинутися за відомом Укруряду на Україну, а звідти перекинулись би на Гуцульщину в Галичину. Таким чином Укруряд був би критим і мав би закиди польурядові, що не видали в свій час Махна». На таку тему Кузьменко кілька разів звертала балачку і підкреслювала, що питання Гуцульщини серйозно в них дискутується.
Ми зі свого боку поминули мовчки її пропозиції такого роду і торкнулися виключно того, за чим вона прийшла — себто повернення її на Україну. Ми сказали, що Укруряд ледве чи буде вести переговори з ними як з групою, а кожний з них індивідуально може просити про амністію як всі, що активно боролися з Радянською владою. Така відповідь її не задовольнила, і вона прохала, аби заяву її все-таки вислали до НКЗС.
За завідуючого консульським відділом Максимович
(ЦДАВО України, ф. 4, оп. 1, справа № 566, арк. 16)
Документ 3
Шановні друзі!
Вас здивує моя адреса, але не дивуйтесь. Кожна порядна людина повинна в цей час посидіти. Мене обвинувачують в організації повстання в Сх. Галичині. Ви, я знаю, будете сміятись, але тут не до сміху, а питання життя. Гроші ваші в кількості 38 тисяч одержали в таборі в середині серпня, але мене заарештували, через що грошей на руки не одержали. Зі мною тут Яшуня і його родина. Мене поздравте з потомством, не знаю тільки, син чи дочка, позаяк вона сидить у другій в'язниці. Мене пока даже не опрашували. Чи довго буду тут, не можу сказати, про це знають владу маючі та куртізанка. Жиєм кепсько в матеріальному відношенні й поправить навіть трудно, скрізь, кажуть, політика. Привіт всім командирам і повстанцям, а також Кіріч. й Сем. Пишіть. Ваші листи будуть для нас занадто дорогі.
До побачення. Нес.
Льові скажи, що забув адресу його тов. Бондаря, а вона потрібна… Пишіть, як живете, як ваша пані. Льові передай, хай по утрам хоч умивається. Як Женя? Чи Льончик не приїхав до табору? Привіт всім…