I може, тому я захопився цією безумною, шаленою, нереальною, неймовірною історією позасвітнього кохання, незглибної пристрасті, шаленого сексу, який потряс суспільство і вивільнив глибокі води сумнівів у всіх верствах нашого засраного світу, який так жорстоко засудив їх, бо злякався того, чого не можна, бо ніззя, бо не можна, бо ніззя...
А насправді довкілля наше злякалося істини, на яку раптом доля показала суворим пальцем — бува й таке! А таке — руйнує ситему, укладені цінності, устоєний тип життя, революція, бунт, вулкан, гейзер, таку вашу мать!!! Гейзер-шмейзер, а тюрма
попереду!
Але кохання не має кордонів, і любов, як океан, і як полум’я — це стихія. Коли любиш, тебе піднесе у небо, або зімне і кине на дно провалля, спалить і зігріє, вивищить над світом і знищить у тартарах.
Я відчувся іншим після того, як вліз в цю дивну історію, химерним чином до неї причетним і навіть більше того — її учасником в якійсь формі, хоч я досі ще не бачив жодного з діючих осіб цієї драми.
Сни дедалі посідали мене, і часом повторювався з варіантами один сон, в якому я стою на рівнині, і довкола не було ні душі, і переді мною біле велетенське увігнуте всередину дзеркало, в якому я не міг бачити себе, але бачив щось інше, і це дзеркало якось втягало мене в себе, я підходив до нього ближче і вдивлявся вглиб, бо воно, коли я підходив, ставало ніби такою воронкою, з отвором посередині, в якому виринали якісь невиразні по-статі. Дивна річ, я зовсім цього не боявся, але ніби в нерішучості зупинявся перед самим входом у дзеркало. Воно мене вабило, але не лякало і не затягало. Мені давалась можливість ступити туди, і я почував, що це буде цікаво і приємно. Більше того, я знав, що зроблю цей крок. Але стояв і дивився у дзеркало і не ступав уперед.
Я прокинувся, згадуючи сон, подивований, але не наляканий, а навпаки, в якомусь погідному настрої, наче перед святом чи подарунком від коханої дівчини, чи від мами, коли я був ще малий і чекав подарунка, бо завтра мав бути день народження або святий Миколай або ще щось урочисте, приємне очікування.
Коли цей сон приснився мені втретє, я вже до нього звик, я почав там роззиратися і дивився не тільки в оте велике кругле дзеркало, але й довкола. Це не була пустеля, це ніби був степ, світило яскраве сонце, на небі ні хмаринки, і мене огортав дивний спокій, я збагнув, що зроблю крок у дзеркало, коли буде для цього належний час і це буде очевидно.
Я вже починав хотіти, щоб це сталося, хоч і не знав, що з цього буде, я хотів завершення, закінчення, знання.
Але воно поки що не приходило.
Я не можу не думати про нього... я божевільна... я причинна... я нічого і нікого не люблю так як його... я тільки про нього думаю... його очі... його усмішка... його хлопчача чоловічість... його намагання і водночас впевненість мною керувати... керувати всім що з нами сталось і що відбувається... і мені приємно... божевільно приємно піддаватися йому грати в його чоловічість і кайфувати від його чоловічих рухів і дій і від його незмірної дитинності у всьому... я собі вже не належу... я належу йому... і тільки йому який він прекрасно хижий у пристрасті... як він гарчить як дикий звір коли кінчає... який гортанний крик виривається із нього... аж холодіє душа... здається так не може гарчати і вити людина... але в цьому страшна сила... в цьому його неймовірна чоловіча міць його прагнення і його володіння моїм тілом моєю душею... я зачарована... я причинна... я сомнамбула... але я належу йому тільки йому... він слухає мене він розпитує мене про все годинами наївно годинами... несамохіть забуваючи про свою чоловічу роль... і враз стає малою дитиною... але коли в ньому раптом вибухає хіть і я чую як він хоче мене як його очі pan-том туманіють і його смаглява шкіра і його розкішна кучерява шевелюра і його образ темношкірого ангела і з білозубою усмішкою... Боже який він гарний... який він прекрасний зараз... і я не могла... я не повинна була... я опиралась сама собі... я не думала і водночас вже думала... я не хотіла і хотіла водночас... я знала що гріх... я знала що не мушу... але є кажуть що шлюби справжні складаються на небесах... і я відчувала що це він... що це той хто посланий мені Богом... і я спокутую... я все перейду... я падаю у провалля... але зараз він мій він мій він мій...