— Ти — щаслива людина! — сказав я їй, переконаний у глибинності своєї п’яної філософії.— Ти маєш таке диво в хаті! Таке щастя!
— Так! — зітхнула вона, — але це диво треба доглядати, треба на них грошей, і часу, і всього, всього. А хочеться жити і собі. А чоловік... Його фактично нема, може, й не буде ніколи більше, а може, й вернеться. Зараз невідомо!
А далі все було, як в тому анекдоті — їбу і плачу!
Коли я вранці прокинувся, вона вже встигла дітей відвести до садочка, так я їх і не бачив. Потім ми випили кави і більше я з нею жодних інтимів ніколи не мав. Ми десь ще пересікались випадково, але тільки приязно вітались і на тому все.
Але цих сплячих дітей я запам’ятав і про них не раз думав, воно все здалеку добре, гарно і легко, a діти виростають всякі, і життя всяке, і кожен — інший! Але то була гарна картина, і це те, чого мені в житті також бракує й досі. Хоч я собі кажу — ще не вечір!
А в міжчасі я знову трахаю свою швидку допомогу, їй вже під сорок, вона без претензій на одруження, у неї дорослі діти. Вона то зводиться з чоловіком, то розходиться, він якийсь пияк і знає, що вона з кимось трахається і йому ніби пофіг, щось таке, у що я не хочу влазити, але трахатись вона завжди готова — і це клас. Але ж так не можна жити завжди... I дітей в мене досі немає і дружини не видно на горизонті, і спливають роки, і хочеться чогось іншого, а одружені колеги кажуть — який ти щасливий!
А я, коли злюся, то просто починаю розмовля-ти із собою самими матюками, і мені ніби від цьо-го легше. Бо ніби звільняєшся від рамок і умовностей, а говориш напряму — грубо і просто, але правду. Сувору і пиздувату!
Отака от хуйня, малята! — кажу я собі, і тупо визнаю, що заздрю чужому коханню, божевільній історії, в якій так багато різної біди, але багато такого, що вивішує все, опромінює іншим світлом, і що трапляється дуже й дуже рідко!
...ну і що робити ці блядські суди нічого не тямлять... я ще досі нерозлучений... вона байстрюка народила від того виродка циганського і ще треба довести що то не мій і тоді нас розлучать... це якась мара а не життя... добре що діти у моїх батьків та я забєрусь із цього Луцька назавжди і так зрозуміло але хону помсти за свою ганьбу хочу помсти не me слово то її хата пішла вона на хуй... я й так вже не живу... але ти подумай як мені зараз бути... не розумію просто виходить посиділа два місяці і все гаразд... ти думаєш... ти переконаний та якщо так то треба блядь довести все до кінця... їй сказали в суді аби до того циганчука не підходила на гарматний постріл a вона... ти точно знаєш... а як це зробити... підстерегти... допоможи брате то я буду знати що я..., я помщений..., 6о курва в мене зараз такі ревнощі з’їдають душу що не в силах тобі описати... просто лють до неї... просто лють... і більше нічого... я навіть зі своєю червоноградською не можу нормально трахатись... бо мене тіпає від однієї думки що якесь мале гівно мало того що лазило на мою бабу майже рік та ще тепер і далі продовжує... ні цього я не витримаю поки не вирішу до кінця цієї історії... кажеш можна засадити її вже надовше... вона порушила умови свого звільнення... так так це умовне покарання a якщо порушить умови то вже на повну катушку... це і зі злодіями так буває... класно... отже її треба просто приловити з міліцією коли вона з ним і все тут... допоможеш... та наш участковий непоганий чувак але я ні з ким сам говорити не можу... я от схуд уже курва як хорт... тільки й думаю про свою ганьбу... хону просто вбити цього циганчука... не зв’язуватись із циганами... нічого не буду зв’язуватись a om міліція суд і за ґрати бабу це кльово... так і зробимо... ...вони в мене обоє будуть знати почім фунт лиха... закоханий бачите а вона про dummy нашу подумала.., як вона буде її сприймати потім... що я скажу їй про маму яка блядує з дітваком... що вона їй колись скаже... ні, я мушу цю курву Любку засадити таки мушу... а якщо він ще до неї бігає... то сам Бог велів... от шкода що його теж не можна засадити за це... батько дитина яка є рідня моїй доньці через маму... курва ненавиджу циган взагалі завжди їх не любив а зараз просто ненавиджу... ну, дасть Бог буде і на моїй вулиці свято... я її таки засаджу... так що давай брате допомагай ти все ж таки і родич і друг справжній що б я без тебе робив... маєш машину то придивляйся вечорами а там заяву в міліцію і вперед... буде курва знати як родину ганьбити...
Невеличке приміщення судового засідання було вщерть заповнене людьми. Перед старим триповерховим будинком в центрі міста, де містився обласний суд, товпилося чимало людей, очікуючи результату незвичайного судового процесу, що сколихнув населення і міста і всієї області.