— Лілі й справді тоді служила в домі. Ґвенда її пам'ятає. Вона зав'язала котові бантик.
— У Ґвенні, схоже, чудова пам'ять.
— О, так.
— То я хотів би поговорити з вами про цей лист — але не по телефону. Ви будете вдома, якщо я приїду?
— Ми вже їдемо до Ексетера. Ми могли б заїхати до вас, сер. Це нам по дорозі.
— Гаразд. Ваша пропозиція мене влаштовує.
— Я не хотів говорити про це по телефону, — пояснив доктор, коли вони прибули. — У мене завжди таке відчуття, що на місцевих комутаторах нас підслуховують. Ось лист від тієї жінки.
Доктор Кеннеді поклав листа на стіл. Він був написаний на чистому папері в лінійку досить невправною рукою.
Шановний сер!
Я була б вам дуже подячна якби ви посовітували мені шо я маю робити з вирізкою з газети я поклала її в це письмо. Я багато думала й балакала про це з містером Кімблом але не знаю як мені бути. А ви як ви гадаєте чи дадуть мені гроші або якусь винагороду бо гроші дуже мені згодилися б та я не хочу мати справу з поліцією або кимось таким я часто думала про ту ніч, коли місіс Гелідей від нас пішла але не думаю шо вона пішла справді бо одяг було взято неправильний. Я спочатку думала то пан її пришив а тепер я в цьому не певна бо бачила тоді машину з вікна. То була шикарна машина і воно попадалася мені на очі й раніш алея нічого не робитиму поки ви мені не скажете чи так робити буде гаразд і чи до цього не причетна поліція бо я з поліцією ніколи не мала діла й містер Кімбл мене за це не похвалить. Я приїхала б побачитися з вами сер наступного четверга бо це базарний день і містера Кімбла не буде вдома. Я дуже дякуватиму вам якщо ви розрішите мені приїхати
з уваженієм Лілі Кімбл.
— Лист прийшов на мою колишню адресу в Дилмауті, — сказав Кеннеді, — але звідти мені його переслали. Вирізка з газети — це ваше оголошення.
— Чудово, — сказала Ґвенда. — Ви бачите, та Лілі не думає, що Гелену вбив мій батько!
У її голосі звучала радість. Доктор Кеннеді подивився на неї стомленими добрими очима.
— Я сподіваюся, так воно й було, Ґвенні, — лагідно сказав він. — Гадаю, ми зробимо ось так. Я відповім на її листа й попрошу, щоб у четвер вона приїхала сюди. Залізниця в нас працює надійно. Зробивши пересадку на станції Дилмаут, вона буде тут десь о пів на п'яту або трохи пізніше. Якщо ви обоє приїдете до мене в той день, ми зможемо розпитати її разом.
— Чудово, — сказав Джайлз. Він подивився на свого годинника. — Нам треба поквапитися, Ґвендо. Нам призначено зустріч, — пояснив він. — Зустріч із містером Ефліком, власником фірми автобусних екскурсій «Жовтий Нарцис», а він дуже заклопотаний чоловік — так він нам сказав.
— Ефлік? — спохмурнів Кеннеді. — Так, я, звичайно, про нього чув. Екскурсії по Девону в бридких автобусах, пофарбованих у колір вершкового масла. Але це прізвище здається мені знайомим і в якомусь іншому зв'язку.
— Гелена, — сказала Ґвенда.
— Святий Боже, той самий хлопець?
— Так.
— Але ж він був жалюгідним дрібним пацюком. То він чогось досягнув у світі?
— Я можу поставити вам одне запитання, сер? — сказав Джайлз. — Ви урвали якісь стосунки, що виникли між ним та Геленою. Ви це зробили лише з міркувань його, скажімо, низького суспільного становища?
Кеннеді подивився на нього сухим поглядом.
— Я чоловік старих поглядів, юначе. Сучасне євангеліє стверджує, що всі люди рівні й однаково гарні. 3 погляду моралі це справді так, не заперечую. Але я вірю в той факт, що існує суспільний стан, у якому ти народився, — і я певен, тобі ліпше залишатися в ньому. А крім того, — додав він, — той суб'єкт не здавався мені хлопцем порядним. І потім він довів, що я мав слушність.
— А що він, власне, зробив?
— Я вже точно не пам'ятаю. Здається, він хотів продати за гроші якусь інформацію, що її роздобув на службі у Фейна. Якісь конфіденційні відомості про одного з їхніх клієнтів.
— А він переживав, коли його прогнали зі служби?
Кеннеді скинув на нього гострим поглядом і лаконічно відповів:
— Так!
— І не було жодної іншої причини, з якої вам не подобалася його дружба з вашою сестрою? Він не здавався вам… дивним у чомусь?
— Якщо ви вже порушили цю тему, то я відповім вам цілком відверто. Мені здавалося, а надто після того, як його звільнили зі служби, що Джекі Ефлік виявляв ознаки неврівноваженого темпераменту. Щось подібне до манії переслідування. Але, схоже, це не завадило йому згодом досягти в житті певного успіху.