Джайлз підвівся.
— Пробачте, що ми забрали у вас так багато часу.
— Усе гаразд. Іноді буває приємно поговорити про давні часи.
Двері відчинилися, увійшла жінка й стала просити пробачення.
— О, вибач, я не знала, що в тебе хтось є…
— Заходь, моя люба, заходь. Дозвольте познайомити вас із моєю дружиною. Це містер і місіс Рід.
Місіс Ефлік потиснула гостям руки. То була висока, тендітна жінка з якимсь пригніченим виразом обличчя, у несподівано добре скроєному вбранні.
— Ми поговорили тут про давні часи, — сказав Ефлік. — Про ті часи, коли я ще не знав тебе, Дороті.
Він обернувся до них.
— Я зустрівся зі своєю дружиною під час морської подорожі, — сказав він. — Вона не з цієї частини світу. Кузина лорда Полтергейма, ось хто вона така.
Він говорив із гордістю — тендітна жінка зашарілася.
— У таких подорожах завжди цікаво, — сказав Джайлз.
— Там багато чого можна навчитися, — сказав Ефлік. — На жаль, я не можу похвалитися своєю освітою.
— Я завжди кажу чоловікові, що ми повинні поїхати в подорож на грецькі острови, — сказала місіс Ефлік.
— Немає часу. Я дуже заклопотаний чоловік.
— То ми не станемо вас далі затримувати, — сказав Джайлз. — До побачення й спасибі вам. Ви мені повідомите про ціну екскурсії?
Ефлік провів їх до дверей. Ґвенда обернулася й подивилася через плече. Місіс Ефлік стояла у дверях кабінету. У її погляді, спрямованому на спину чоловіка, читався якийсь незрозумілий страх.
Джайлз і Ґвенда ще раз сказали «до побачення» й попрямували до своєї машини.
— Господи, я забула свій шарф, — сказала Ґвенда.
— Ти завжди щось забуваєш, — зазначив Джайлз.
— Не роби такого обличчя. Я зараз повернуся.
Ґвенда побігла в дім. Крізь відчинені двері вона почула, як Ефлік голосно промовив.
— Чого ти завжди пхаєш носа, куди не слід! Твоя поява завжди недоречна.
— Пробач мені, Джекі. Я не знала. Хто ці люди й чому вони так зіпсували тобі настрій?
— Вони мені не зіпсували настрій. Я… — він замовк, побачивши Ґвенду, яка стояла у дверях.
— Даруйте, містере Ефлік, я не забула тут свій шарф?
— Шарф? Ні, місіс Рід, його тут немає.
— Яка ж я дурна. Він, певно, у машині.
І вона вибігла з дому знову.
Джайлз підігнав машину. Неподалік, на узбіччі, стояв великий жовтий лімузин, який блищав хромом.
— Розкішний автомобіль, — сказала Ґвенда. — Ти пам'ятаєш, Джайлзе? Пам'ятаєш, що сказала нам Едіт Паджет, коли переповідала слова Лілі? Вона готова була об заклад побитися, що з Геленою розмовляв капітан Ерскін, а не «таємничий чоловік, що приїхав у розкішному автомобілі». Тепер ти розумієш, що таємничим чоловіком у шикарному автомобілі був не хто інший, як Джекі Ефлік?
— Так, — сказав Джайлз. — І Лілі у своєму листі до доктора згадує про «шикарний автомобіль».
Вони подивились одне на одного.
— Він був там, «на місці злочину», — як сказала б міс Марпл — у ту ніч. О Джайлзе, я, мабуть, не дочекаюся четверга, щоб почути, що скаже Лілі Кімбл.
— А якщо вона злякається і взагалі не приїде?
— О, вона приїде. Джайлзе, якщо цей розкішний автомобіль був там тієї ночі…
— Ти думаєш, він був таким самим жовтим страхіттям?
— Ви милуєтеся моїм лімузином? — приязний голос містера Ефліка примусив їх мало не підскочити. Він нахилився над акуратне підстриженим живоплотом, що був у них за спиною. — Я називаю його Малий Жовтець. Жовтець і нарциси — мої улюблені квіти. Ось ваш шарф, місіс Рід. Він зісковзнув під стіл. До побачення. Було приємно познайомитися з вами.
— Ти думаєш, він чув, як ми назвали його автомобіль жовтим страхіттям? — запитала Ґвенда, коли вони від'їхали.
— О, не думаю. Він здавався дуже приязним, хіба ні? — сказав Джайлз, проте на душі в нього було тривожно.
— Так, але навряд чи це багато означає. Джайлзе, дружина його боїться, я бачила її обличчя.
— Боїться? Такого веселого й приємного чоловіка?
— Мабуть, він зовсім не такий веселий і приємний під своєю зовнішньою оболонкою… Джайлзе, мені не подобається Ефлік… Я все думаю, скільки часу він стояв за нами й слухав, що ми говоримо… А що ми говорили?
— Та нічого особливого.
Але на душі в нього досі було тривожно.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ
Лілі приїздить на зустріч
— Нехай мене чорти візьмуть! — вигукнув Джайлз.
Він тільки щойно розірвав конверт листа, котрий надійшов із післяобідньою поштою, і дивився в цілковитій розгубленості на його зміст.