Про що ж вони гомоніли? Йоахим не питав, та якби хто з нас не захотів слідувати його прикладу та запитав про таке, то достатньо було вказати на масу тем і приводів для духовного спілкування між чоловіками та колегами, в чиїх поглядах на світ явно домінував ідеалістичний елемент, й один з них шляхом самоосвіти дійшов поглядів на матерію як на гріхопадіння духа, як на злоякісну пухлину, що утворилася внаслідок подразнень, тим часом лікар зазвичай проповідував вторинний характер органічних захворювань. Як багато, на нашу думку, варто тут було з'ясувати та обмінятися з цього приводу думками: матерія як сороміцьке виродження нематеріального, життя як розпуста матерії, хвороба як збочена форма життя! Тут, розвиваючи чергову лекцію, можна було вести мову про любов як хвороботворну силу, про надчуттєву природу симптому, про «старі» та «нові» вражені місця, про розчинні токсини та любовні напої, про проникнення в несвідоме, про благотворність «розчленовування душі», про зворотний характер симптомів, — і звідки нам знати, про що ще, — адже з нашого боку це всього лише припущення та здогади на той випадок, якби постало питання, про що ж, власне, могли розмовляти між собою доктор Кроковскі та молодий Ганс Касторп!
До речі, вони більше не вели бесід, розмови тривали не довго, лише кілька тижнів; останнім часом доктор Кроковскі затримувався в нашого хворого не довше, ніж в інших. «Ну, як, колего?» та «втань», — цим, власне, переважно візит обмежувався. Зате Йоахим зробив одне відкриття, яке дало йому підстави вважати поведінку Ганса Касторпа зрадою; зробив він його цілком випадково, зі своєю прямолінійністю військового, навіть не помислюючи про те, щоб вистежувати брата. Просто-напросто якось у середу його викликали з лоджії, де він проводив процедуру лежання після другого сніданку, й запросили у підвал на зважування, — і там він усе побачив. Він спускався сходами, акуратно застеленими лінолеумом, звідки було видно двері в ординаторську, обабіч якої були кабінети, де просвічували хворих, у лівому — фізично, а у правому за рогом та на сходинку нижче — психічно; на дверях цього кабінету була причеплена візитівка доктора Кроковскі. Та на середині сходового прольоту Йоахим раптом зупинився, бо з ординаторської після уколу вигулькнув Ганс Касторп. Поквапно вийшовши з дверей, він прихилив їх обома руками й, не обертаючись, повернув праворуч до дверей з приколотою кнопками візитівкою, великими нечутними кроками підійшов до них та постукав. Ступаючи, він нахилявся вперед, наближаючи вухо до свого пальця, що барабанив у двері. А коли з кабінету пролунав баритон господаря, який промовив «прошу» зі своїм характерним «р», Йоахим побачив, як його брат зникає в напівтемряві аналітичного підземелля доктора Кроковскі.
Ще хтось
Довгі дні, найдовші, якщо говорити об'єктивно, маючи на увазі кількість годин світлового дня; адже астрономічна тривалість ніяк не впливала на швидкоплинність дня, ні щодо кожного окремого, ні щодо їхнього одноманітного перебігу. Майже три місяці минуло з дня весняного рівнодення, й настав сонцеворот. Проте фенологічний рік тут, у нас нагорі, не поспішав за календарем: тільки зараз, тільки останніми днями остаточно прийшла весна, весна, ще без жодних ознак обтяжливої літньої спеки, духмяна, легкоплинна, прозора, зі сріберною небесною блакиттю та дитячою строкатістю лугових квітів.
Ганс Касторп знаходив на схилах ті самі квіти, останні з яких Йоахим поставив для нього у вазу на честь його приїзду: деревій та дзвіночки — ознака того, що рік завершує своє коло. Та яке багатство й розмаїття форм органічного життя у вигляді зірочок, чашечок, дзвіночків та менш правильних форм нараз виповзло зі смарагдової молодої травички на схилах та луках, сповнюючи сонячне повітря сухим, пряним ароматом: горицвіт та безліч диких братків, стокротки, маргаритки, жовті та червоні первоцвіти, незрівнянно більші та гарніші, як стверджував Ганс Касторп, ніж ті, які будь-коли бачив на рівнині, якщо він коли-небудь звертав на них увагу; й скрізь — альпійські дзвіночки з киваючими ворсяними голівками, блакитні, багряні та рожеві — типова квітка для цих висот.
З усього того ніжного багатства дещо він зривав, діловито носив букети додому, не стільки для того, щоб прикрасити кімнату, скільки для суто наукової обробки, згідно зі своїм задумом. Було придбано дещо з флористичного інструментарію: підручник із загальної ботаніки, зручну маленьку лопатку для викопування рослин, гербарій, потужну лупу; Ганс Касторп орудував у себе на лоджії, знову вдягнений у один літній костюм, з яким приїхав, а це також було ознакою року, що замикає коло.
Свіжі квіти в склянках стояли на всіх столах та полицях у кімнаті, навіть на столику з лампою в головах шезлонга. Напівзів'ялі, бляклі, та все ще соковиті квіти лежали накиданими на балконному парапеті та на підлозі, інші, акуратно розкладені між двома аркушами промокального паперу, що вбирав у себе вологу, перебували під пресом з каміння, щоб Ганс Касторп міг помістити висушені плескаті препарати до свого альбому, закріпивши їх смужками клейкого паперу. Сам же він лежав, підібгавши коліна, закинувши ногу на ногу, тримаючи на грудях розгорнутий посібник, перевернутий корінцем догори, ніби хатка, і крізь товсте збільшувальне скло роздивлявся простодушними блакитними очима частину віночка, яку він зрізав складаним ножем, щоб краще дослідити будову квітколожа; під потужною лінзою воно розросталося, розбухало, набуваючи страхітливо м'ясистих обрисів; пилкові сумки на кінчику тичинкових ниток розсипали жовтий пилок, із зав'язі стирчала маточка з рубчастим рильцем, і якщо розрізати її повздовж, то можна було побачити тонкий канальчик, яким зернятка та мішечки квіткового пилу переганялися цукристими виділеннями в сув'язь. Ганс Касторп рахував, перевіряв, порівнював; він досліджував будову та розміщення чашолистиків та пелюсток віночка, чоловічі та жіночі органи, порівнював те, що бачив, зі схематичними та кольоровими малюнками, виявляв задоволення, встановлюючи наукову достовірність у будові знайомих йому рослин, та брався за визначення тих, яких не знав, за допомогою системи Ліннея, за класами, групами, розрядами, родами, сімействами та видами. Оскільки часу мав достатньо, то, спираючись на порівняльну морфологію, він навіть досяг певних успіхів у систематизації рослин. Під кожною засушеною рослиною в гербарії він каліграфічним почерком виписував латинську назву, яку йому галантно надавала гуманістична наука, виписував характерні ознаки, а потім показував альбом Йоахимові, який лише дивувався.
Увечері Ганс Касторп розглядав зірки. Ним опанувала цікавість до річного колообігу — хоча сонце за життя Ганса Касторпа вже разів двадцять здійснило той самий шлях, і дотепер такого роду речами він зовсім не переймавсь. І якщо ми самі мимоволі користувалися такими висловами, як «весняне рівнодення», то лише через те, що намагались висловлюватися в дусі Ганса Касторпа та вже передбачали теперішній день. Адже лише віднедавна він став охоче сипати такими термінами, викликаючи у свого брата великий подив знаннями і в цій сфері.
— Скоро сонце увійде в знак Рака, — охоче заводив Ганс Касторп бесіду на прогулянці. — Тобі це ні про що не каже? Це перший літній знак Зодіака, розумієш? Потім сонце піде через Лева та Діву до осінньої точки, точки осіннього рівнодення, це в кінці вересня, коли воно знову перетне небесний екватор, як то було недавно у березні, тоді сонце було вступило в знак Овна.
— Уяви собі, це пройшло повз мою увагу, — похмуро відповів Йоахим. — Про що це ти ввесь час ведеш мову? Точка рівнодення? Зодіак?
— Звичайно, зодіак, zodiacus. Давні знаки небесного поясу — Скорпіон, Стрілець, Козеріг, aquarius[10] і як вони там всі називаються, як же таким не цікавитись? Їх дванадцять, принаймні це тобі відомо, три для кожної пори року, ті, що сходять, та ті, що заходять, коло сузір'їв, через яке проходить сонце, — грандіозно, на мою думку! Уяви собі, ці сузір'я були зображені на плафоні одного єгипетського храму — храму Афродіти, до речі, неподалік від Фів. І халдеям вони також були відомі, уяви собі! Цьому давньому народу арабо-семітського походження, який був обізнаний з магією й досить добре знався на астрології та пророцтвах. Вони також вивчали небесний пояс, яким рухаються планети, і поділяли його на дванадцять знаків, за сузір'ями, Dodekademoria, так вони дійшли й до нас. Потрясаюче! Ось тобі людство!