Ганс Касторп легким хитанням голови шанобливо виказав свою зацікавленість.
— Тепер ви подумаєте, Касторп, що старий Беренс зізнається, буцімто лікував неправильно. Але тут ви потрапили би пальцем у небо й вдалися до помилки, якби так оцінювали стан речей і старого Беренса. Вас лікували правильно, але, можливо, занадто однобоко. Мені здається, ваші симптоми не треба було з самого початку приписувати туберкульозові, я роблю цей висновок на тій підставі, що його їм зараз аж ніяк не можна приписати. Має бути інше джерело. На мою думку, ви маєте коки... — На моє глибоке переконання, — повторив, щоб підсилити свої висновки надвірний радник, після того, як Ганс Касторп подивовано закрутив головою, — ви маєте стрептококи, але від цього вам зовсім не потрібно впадати у відчай.
(Правда, про відчай не могло бути й мови. Обличчя Ганса Касторпа виражало глумливу повагу чи то до прозірливости Беренса, чи до нового почесного звання, яке він одержував завдяки гіпотезі надвірного радника).
— Жодних підстав для паніки! — урізноманітнював той свої заспокоювання. — Коки має кожен. Стрептококи має кожен віслюк. І, будь ласка, тут не потрібно нічого такого думати. Лише зовсім недавно стало відомо, що людина може мати в крові стрептококи, які не спричиняють жодних особливих явищ, що свідчили би про інфекцію. Ми стоїмо перед фактом, який для багатьох колег залишається невідомим, а саме, що й туберкульозні палички можуть бути виявлені в крові й не викликати жодних особливих наслідків. І ми дуже наблизилися до того висновку, що туберкульоз, по суті, є хворобою крови.
Ганс Касторп визнав усе це доволі цікавим.
— Тож, якщо я кажу «стрептококи», — вів далі Беренс, — то ви зовсім не маєте уявляти собі картину певної тяжкої хвороби. Чи справді ці крихітки поселились у вашому організмі, може показати лише бактеріологічний аналіз крови. Але чи справді ваша гарячка спричинена їхньою присутністю, якщо ми їх у вас виявимо, покаже курс лікування стрептовакциною, який ви маєте пройти. Ось вірний шлях, любий друже, і я чекаю від нього, як уже сказав, найнесподіваніших результатів. Наскільки туберкульоз — справа тривала, настільки швидко в наш час виліковують такого роду захворювання, і якщо ви взагалі реагуєте на ін'єкції, то через шість тижнів ви стрибатимете цілком здоровий. Що скажете? Старий Беренс на своєму посту, еге ж?
— Так це ж поки що лише гіпотеза, — мляво промовив Ганс Касторп.
— Але гіпотеза, яку цілком можна довести і яка є надзвичайно плідною, — заперечив надвірний радник. — Ви побачите, наскільки вона плідна, коли на наших культурах виростуть коки. Завтра по обіді ми з вас трохи відсмокчемо рідини, Касторп, за всіма правилами сільських цирюльників пустимо вам кров. То чудова річ і вже сама по собі може благотворно вплинути на тіло й душу...
Ганс Касторп оголосив, що готовий до цієї процедури, і люб'язно подякував за виказану до нього увагу. Схиливши голову на плече, він дивився вслід надвірному радникові, який віддалявся, загрібаючи руками. Шеф висловивсь у критичну хвилину; Радамант досить точно розшифрував вираз обличчя та душевний стан свого пацієнта; метою нової затії, цілком означеною метою, надвірний радник цього і не приховував, — було зрушити пацієнта з мертвої точки, на якій той з донедавна застряг; його міміка часом нагадувала міміку покійного Йоахима в той час, коли в нього визрівали певні свавільні та вперті рішення.
Більше того: Гансові Касторпу здавалося, що не лише він сам дійшов до мертвої точки, а й увесь світ зазнав тієї самої долі, точніше, в цьому випадку надто складно відділити приватне від загального. Після такого ексцентричного кінця його взаємин з певною особистістю, після таких численних хвилювань, спричинених цим кінцем у санаторії, й після того як Клавдія Шоша недавно вибула з товариства тих, хто мешкав тут, нагорі, та відбулося прощання з уцілілим названим братом її повелителя, прощання, затьмарене трагізмом великого зречення, але овіяне духом шанобливости до пам'яті покійного, — після всіх цих перипетій хлопцеві почало здаватися, наче й з життям і з усім світом коїться щось неладне; наче все пішло тепер цілком кепсько і йде все гірше, а тому на душі все тривожніше; ніби владу захопив який демон, злий та блюзнірський, він уже давно чинив певний вплив на людей, але тепер продемонстрував свою владу настільки відверто, що це викликало мимовільний незбагненний страх та підштовхувало до думок про втечу; то був демон, що звався «тупоумством».
Може здатися, що оповідач надто вже по-романтичному перебільшує, поєднуючи тупоумство з демонічним началом та приписуючи йому якийсь містичний і жахливий вплив. Та все-таки ми нічого не вигадуємо, а точно передаємо особисті переживання нашого героя, про які нам дано знати способом, який, направду, не можна жодним чином дослідити, але це знання підтверджує, що за певних обставин тупоумство може набути нездоланної сили та навіювати такі почуття. Ганс Касторп роззирався навкруг... Усе видавалось йому моторошним і злим, він розумів те, що бачив: то було життя поза часом, життя без турбот і без сподівань, то була застояна, марнотна розбещеність, словом, мертве життя.
Усі мешканці санаторію були дуже заклопотані, віддавалися найрізноманітнішим видам діяльности, та час від часу одне з цих занять вироджувалося, ставало модною несамовитістю, й усі фанатично переймались нею. Так, наприклад, любительське фотографування відігравало далеко не останню роль у розвагах берґгофських пацієнтів, той, хто прожив тут, нагорі, достатньо довго, був свідком періодичного повернення цієї епідемії, й уже двічі за пам'яті Ганса Касторпа пристрасть до фотографування ставала на багато тижнів та місяців якимось загальним безумством, причому не залишалося жодної людини, яка із заклопотаним виглядом не схиляла б голову над камерою, притиснутою до грудей, не клацала б затвором; а потім під час столувань у їдальні пацієнти без кінця передавали одне одному світлини. Нараз стало справою чести самому проявляти негативи. Виділеної для пацієнтів темної кімнати тепер уже не вистачало, й мешканці санаторію взялися зашторювати вікна та балконні двері в своїх кімнатах темною матерією; любителі так довго морочилися при червоному світлі з хімічними розчинами, поки сталася пожежа, причому студент-болгарин, що сидів за «хорошим» російським столом, ледь не згорів, унаслідок чого адміністрація заборонила займатися фотографією в кімнатах. Звичайні негативи вважалися вже застарілими; стали модними миттєві знімки та кольорове фото. І всі розглядали картки, на яких люди, спантеличені від спалаху магнію, із землистими, судомно завмерлими обличчями бездумно дивилися поперед себе посоловілим поглядом і нагадували мерців, яких посадили на стільці, не заплющивши їм очі. Ганс Касторп також беріг один негатив у картонній рамці; якщо подивитися на нього проти світла, то можна було побачити на ядучо-зеленій лісовій галявині його самого з мідяним обличчям, серед жовтих, ніби як бляшаних, кульбаб, одна з яких стирчала в нього в петлиці; він сидів поміж пані Штер та пані Леві, що мала обличчя ніби зі слонової кістки, причому перша була в блакитному, а друга — у криваво-червоному светрі.
Іншою пристрастю було збирання поштових марок — окремі люди ввесь час цим займались, але часом ця манія охоплювала всіх. І кожен наклеював, вишукував, вимінював. Виписувалися філателістичні журнали, велося листування зі спеціалізованими крамницями в Швейцарії та за кордоном, із товариствами фахівців та з окремими любителями, й на купівлю рідкісних поштових знаків витрачалися шалені суми навіть тими, кому їхні обмежені можливості заледве дозволяли жити протягом довгих місяців, а то і років, у такому фешенебельному санаторії, як «Берґгоф».
Це захоплення тривало доти, поки починалася нова мода, наприклад, проголошувалося добрим тоном робити запаси та безперервно споживати шоколад найрізноманітніших марок і сортів. Усі ходили з брунатними губами, й найвишуканіші витвори берґгофської кухні стикалися з байдужістю лінивих та вибагливих ласунів, чиї шлунки були набиті різними Milka-Nut, Chocolat à la crème d'amandes, Marquis-Napolitains[104], котячими язичками із золотими цятками і, звичайно, всі страждали від шлункового розладу.
104
Мілка з горіхом, шоколад з мигдалевим кремом, маркі-наполітен