— Можливо, треба було б залишити її у кімнаті?
— Ні, — сказав Кет.
Хоч Евфімія й стала жабою, але досі була схожа на себе. Він знав, що Мері впізнає її відразу, щойно побачить, тому узяв Джанет за лікоть і швидко поволік у кімнату для ігор.
— Ви двоє можете хоч раз прокинутися вчасно? — запитала Джулія.
— Я стомився чемно чекати, коли мене покличуть на сніданок.
— Ерік прокинувся ще кілька годин тому, — сказала Мері, виринувши невідомо звідки. — Чим ви там займалися? І де поділася Евфімія?
— Мері сьогодні трохи не в собі, — сказав Роджер, весело підморгнувши.
У цю мить перед дітьми з’явилися дві Мері: одна справжня, а інша — примарна. Джанет знову від несподіванки підстрибнула. Це була друга відьмацька витівка, яку вона бачила у своєму житті, і звикнути до цього їй було досить важко.
— Думаю, це Ґвендолен намудрила, — сказала Джулія і кинула на Джанет один зі своїх украй недоброзичливих поглядів.
Кет забув остерегти дівчину, що Джулія ненавиділа Ґвендолен після витівки зі зміями. Промовистий погляд чаклунки — це щось набагато гірше, аніж погляд звичайної людини. Джулія ним запроторила Джанет у дальній кут кімнати, і не випускала звідти, поки Кет не став їй на перешкоді.
— Не роби так, — сказав він. — Їй шкода.
— Справді? — засумнівалася Джулія. — Ти справді жалкуєш? — запитала вона, намагаючись оминути поглядом Кета і подивитися на Джанет.
— Атож, мені справді дуже шкода, — сказала Джанет, не маючи найменшого уявлення, про що вона жалкує. — Я дуже змінилася.
— Я стежитиму за тобою!
Але врешті-решт перевела погляд на Мері, яка принесла на таці хліб, мармелад і глечик із какао. Джанет понюхала какао, яке парувало у глечику, і її обличчя спохмурніло, як обличчя Ґвендолен. Схоже, вона не любила какао так само, як і її попередниця.
— Ой люба моя, — сказала вона. — Я ненавиджу какао.
Мері закотила очі до стелі.
— Ви раніше були такою витонченою! І жодного разу не сказали, що воно вам не смакує.
— Я змінилася, — вигадала Джанет. — Коли моє серце змінилося, змінилися і мої смаки. Чи не могла б ти принести каву?
— Де я її візьму? Може, під килимом? — запитала Мері. — Гаразд. Я запитаю на кухні. Скажу їм, що твої смаки змінилися.
Кет був дуже задоволений, коли зрозумів, що пити какао не обов’язково.
— А можна мені також каву? — запитав він, коли Мері пішла до ліфта. — Або ні, краще я вип’ю чаю.
— Але чому ти почав капризувати саме тоді, коли Евфімія десь запропастилася і покинула мене тут одну напризволяще, — невдоволено дорікнула Мері.
— Та ти ж завжди кажеш, що вона нічого як слід не робить, — здивовано промовив Кет.
Мері роздратовано підбігла до переговорної труби й замовила кавник з кавою й заварник чаю.
— Для Її Високості та Його Величності, — сказала вона в трубу.
— Схоже, він щойно зрозумів, що хотів би пити чай. Я б усе віддала, щоб побачити хоч одну нормальну дитину в цьому замку, Ненсі.
— Але ж я нормальна дитина! — в один голос запротестували Джанет і Кет.
— А ми хіба не чудові? — задоволено промуркотіла Джулія.
— Як ви можете бути чудовими? — запитала Мері, спускаючи ліфт. — Ви всі Чанти. От скажи мені, хоч хтось із Чантів був колись нормальним?
Джанет здивовано подивилася на Кета, але Кет був не менш спантеличений, ніж вона.
— Я думав, ваше прізвище Крестомансі, — сказав він, звертаючись до Роджера та Джулії.
— Це лише титул тата, — сказала Джулія.
— Ти — наш кузен, — сказав Роджер. — Хіба ти не знаєш? Я думав, що саме тому тато оселив вас тут.
Діти снідали, а Кет сидів у глибокій задумі. Він розумів, що ця обставина ускладнює їхню ситуацію ще більше, ніж досі.
10
Кет дочекався слушного моменту, коли містер Сондерс покликав їх на уроки, узяв Роджера за руку й прошепотів:
— Розумієш, Ґвендолен перетворила Евфімію на жабу й…
Роджер голосно засопів, потім зареготав, і Кетові довелося чекати, поки він перестане сміятися.
— …І вона не хоче її розчаклувати. А ти можеш?
Хоч малий чаклун намагався бути серйозним, проте щоразу вибухав гучним реготом.
— Я не знаю. Мабуть, ні. Лише якщо вона мені скаже, яке закляття застосувала. Відгадати закляття може лише той, хто уже вивчав Вищу Магію, а я до цього рівня ще не дійшов. О, як кумедно!
Він нахилився над столом і знову дзвінко засміявся. Містер Сондерс з’явився на порозі класу і зупинив гучний сміх зауваженням, що час розповідати анекдоти буде після уроків. Всі зайшли до класу. Не дивно, що Кет побачив Джанет за своєю партою — вона не знала, куди сідати. Хлопець непомітно показав на її парту і знову зосередився на заклятті, яке могла використати Ґвендолен. Це був найневдаліший ранок з усіх, що їх він будь-коли пережив. Звичайно, хлопець здогадувався, що Джанет знає набагато більше, ніж Ґвендолен, яка, окрім чаклунства, нічого не вчила, але розумів, що знання дівчини-двійника не з їхнього світу. Лише один предмет обидві знали добре — арифметику. Але сьогодні містер Сондерс надумав дати Джанет завдання з історії. Кет якраз шкрябав есей з англійської мови, коли помітив, що Джанет починає панікувати.