Вона відкрила було книжку, але у цю мить хтось постукав у двері. Джанет ухопила стілець, який стояв біля Кетового ліжка, й стала на нього, щоб затулити собою дзеркало. Кет похапцем опустився на одне коліно, прикриваючи ним кульку з тіста. Ні вона, ні він не хотіли нових неприємностей. Джанет закрила «Магію для початківців» і тримала її так, щоб не було видно, що це за книжка, й махнула нею в бік Кета.
— Іди-но до саду, Мод, — проказала вона.
Міс Бессемер сприйняла це як дозвіл зайти. Вона відчинила двері й увійшла до кімнати з цілим набором дріб’язкового непотребу. Навіть з її пальця звисав старий надщерблений чайник. — Я принесла речі, які обіцяла вам для облаштування хатинки, — сказала вона.
— О, дуже вам дякуємо, — сказала Джанет. — А ми щойно читали вірші.
— О, а я була переконана, що то ви мене кликали, — сказала міс Бессемер, сміючись. — Моє прізвище Мод. Можна, я покладу все це на ліжко?
— Так, звичайно, дякуємо, — сказав Кет.
Ані він, ані Джанет не наважувалися підійти. Вони вигиналися, щоб подивитись, як міс Бессемер складає свою ношу на ліжко, й щиро дякували їй. Щойно жінка вийшла, вони зарилися в ту купу мотлоху з надією знайти там щось цінне. На жаль, таких речей там не було. Як сказала Джанет, — якби вони справді хотіли гратися в домогосподарство, їм би вистачило для умеблювання будинку двох стільців та старого килима, але для продажу вони зовсім не годилися.
— Вона молодець — пригадала нашу розмову, — сказав Кет, запихаючи ту купу мотлоху до своєї шухляди.
— Але тепер і ми повинні пам’ятати, що хотіли побавитися у домогосподарство, — похмуро промовила Джанет. — Так ніби ми не маємо інших нагальних справ. Зараз я опущу це дзеркало вниз, я неодмінно його опущу!
Але дзеркало відмовлялося опускатися. Джанет використала всі три закляття, знайдені в обох книжках, а воно й далі висіло в повітрі на рівні її голови.
— Спробуй-но ти, Кете, — сказала Джанет. — Ми не можемо залишити його тут.
Кет відірвав свій похмурий погляд від кульки тіста. Вона досі була круглою. На ній не залишилося й сліду від його коліна, після того, як він на неї присів. Це його стривожило. Хлопець зрозумів, що ці чари були дуже сильні. Та коли Джанет звернулася до нього, він зітхнув і простяг руки, щоб опустити дзеркало вниз. Після спілкування з Джулією, він зрозумів, що будь-яке просте закляття можна легко зламати. Дзеркало не опускалося ні на дюйм, але ковзало у повітрі. Кет був заінтригований. Він ухопився за дзеркало обома руками, відштовхнувся ногами від підлоги й полетів по кімнаті.
— Нічого собі! Клас! — сказала Джанет.
— Справді, чудово! — підтвердив Кет. — А тепер ти спробуй.
Потім вони полетіли удвох. Дзеркало ковзало з тією швидкістю, яку вони могли йому дати, й легко переміщало по кімнаті їх обох. Джанет зрозуміла, що найкраще місце для початку польоту — віко скрині. Слід було стати зверху на нього і сильно відштовхнутися. Потім, задерши ноги, вони перелітали через кімнату і приземлялися на ліжко Кета. Не раз падали на килим, заплутувалися в ньому й дзвінко сміялися. У цей момент постукав і ввійшов до кімнати Роджер.
— Яка цікава гра! — сказав він. — Ми про неї ніколи не думали. А можна мені трохи політати? Щойно у селі я зустрів химерного зизоокого чоловіка, Ґвендолен, і він передав для тебе лист.
Кет зіскочив на килим і взяв лист. Він був від містера Нострама. Ця звістка настільки ощасливила Кета, що він сказав Роджерові:
— Зроби двадцять польотів, якщо хочеш, — і підбіг із листом до Джанет. — Прочитай його швидше. Про що там?
Містер Нострам міг їх врятувати. Хоч він і не був знаменитим чаклуном, але перетворити Кета на блоху йому було під силу, лиш би Джанет гарненько попросила. Та й навчити малого якомусь нескладному заклинанню, щоб усіх довкола переконати, що він — чаклун, він би також, напевно, не відмовився… Звичайно, старий некромант не був багатий, зате його брат, Вільям, мав неабиякі статки. Він міг би позичити Кету необхідну суму, щоб відкупитися від містера Беслема.
Діти сиділи поруч на ліжку і читали лист, поки Роджер літав по кімнаті, зачепившись за дзеркало і регочучи з утіхи. Містер Нострам писав:
«Моя дорога та улюблена ученице, я нині прибув до вас і перебуваю у номері готелю «Білий Олень». Дуже важливо (повторюю, надзвичайно важливо), щоб ти приїхала до мене в суботу пополудні разом зі своїм братом.