— Богу дякувати: він тримає її не в лівій руці, — сказав Крестомансі. — Біжи у ванну й включи душ. Швидко!
— Звичайно. Звичайно, — схлипнула Джанет і побігла виконувати прохання Крестомансі.
Вона відкрутила кран і випустила потужний струмінь холодної води, що засичав, бризнувши на дно синьої ванни, а у той час у ванну влетів Крестомансі, тримаючи на руках Кета в ревучому вогняному коконі. Він опустив хлопця у ванну і тримав його там, обертаючи туди-сюди, щоб він добряче намочився. З Кета зі страшним сичанням валила пара. Потік води, що лився згори, переливався проти сонця, і сам був золотий, як сонце. Він падав униз, немов сонячне проміння. Ванна наповнювалася, і здавалося, що Кет обертався й плюскався у басейні сонячного світла. Він кипів у золотих бульбашках. Кімната наповнилася парою.
Щільні солодкуваті кільця пари підіймалися над ванною. Це був той запах, який Джанет запам’ятала відтоді, коли вперше опинилася тут. Крізь дим Кет здавався чорним у ванні, наповненій рідким золотом. Але дим був насправді парою і Крестомансі швидко став мокрим.
— Невже ти не розумієш? — сказав він Джанет через плече, поки підіймав Кета, щоб тримати його голову під струменем води. — Тобі не слід було йому про це говорити, поки замок не почав би впливати на нього. Він не був готовий це все зрозуміти. Ти приголомшила його.
— Мені справді дуже прикро, — сказала Джанет, гірко плачучи.
— Спробуємо обернути це на користь, — сказав Крестомансі. — Думаю, мені вдасться йому все пояснити. А ти біжи до переговорної труби, що в кінці коридору, й скажи, щоб вони принесли сюди трохи бренді й міцного чаю.
Коли Джанет побігла виконувати наказ Крестомансі, Кет вщент змок і помалу приходив до тями. Він спробував відкотитися від потоку води, що лив просто на нього, але йому це чомусь не вдалося. Над самим вухом він почув настирливий голос:
— Кете, Кете, ти мене чуєш? Ти мене розумієш? Кете, у тебе залишилося всього три життя.
Кет впізнав цей голос.
— Ви сказали мені, що я маю п’ять життів, коли розмовляли зі мною через міс Ларкінс, — пробурмотів він.
— Так, але тепер їх залишилося всього три. Будь обачнішим, — сказав Крестомансі.
Кет розплющив очі й подивився на мага. Крестомансі був дуже мокрий. Його зазвичай гладеньке чорне волосся зараз мокрими кучерями звисало на лоб.
— О, тоді то були також ви? — запитав він.
— Так, але тобі знадобилося чимало часу, щоб упізнати мене, правда ж? — сказав Крестомансі. — Та й мені було досить нелегко знайти тебе. Ну, все. Можеш вилізти з води.
Кет був надто слабкий, щоб самому вилізти з ванни. Але Крестомансі швидко підняв його, зняв мокрий одяг, і закутав у великий сухий рушник. Кетові ноги підкошувалися.
— Ходімо, Кете, — сказав Крестомансі, взяв його на руки, поніс до ліжка, накритого синім оксамитом, і зручно вмостив на ньому. — Тобі тепер краще, дитино?
Кет ліг на спину, слабкий, але спокійний і кивнув головою.
— Дякую. Ви ніколи раніше не називали мене Кет.
— Не називав. А можливо, й мав би. Ти нарешті зрозумів, чому тебе називають Кетом?
— Книжечка з сірниками — це дев’ять моїх життів, — сказав Кет. — І я щойно спалив іще одне. Я знаю, що зробив дурницю, але не йняв віри, що це може бути правда. Як людина може мати дев’ять життів?
— Ти маєш їх лише три, — сказав Крестомансі. — Затям це собі. У тебе було дев’ять життів. Хтось, якимось чарівним способом, склав усі твої життя у цю сірникову книжечку. Тепер я заховаю її у секретний сейф, на який накладу найсильніші закляття з усіх, які я знаю. Але це тільки завадить іншим користуватися ними. Перешкодити тобі їх витрачати воно не зможе.
Нарешті повернулася Джанет, заплакана, але вдячна, що може бути корисною.
— Зараз принесуть, — сказала вона.
— Дякую тобі, — відповів Крестомансі й подивився на неї довгим замисленим поглядом. Джанет була переконана, що він зараз зрозуміє, що вона — не Ґвендолен, а натомість почула:
— Ти також можеш слухати нашу розмову, щоб уникнути інших нещасних випадків.
— Давайте, спочатку я принесу рушник, щоб ви трішки обсушилися, — смиренно запропонувала дівчина.
— Я вже майже висох, дякую тобі, — сказав він і усміхнувся до неї. — Отож… Люди з дев’ятьма життями дуже важливі, але народжуються вкрай рідко. Вони з’являються лише тоді, коли з тієї чи іншої причини не існує їхніх двійників, що живуть в якомусь іншому світі. Тоді життя, які мали б проживати двійники з інших світів зосереджуються в одній людині. Те ж саме відбувається і з талантами. Вони матимуть таланти усіх вісьмох двійників.