Кет зітхнув і сказав:
— Але у мене немає жодного таланту…
А Джанет запитала:
— Як часто з’являються такі люди?
— Вкрай рідко, — сказав Крестомансі. — Крім Кета, що має дев’ять життів, у цьому світі такий дар маю лише я.
— Справді?
Кет був задоволений і зацікавлений.
— У вас дев’ять життів?
— Я мав їх дев’ять. Тепер залишилося лише два. Я був недбалішим за тебе, Кете, — сказав Крестомансі. Його голос пролунав трохи сором’язливо. — Тепер я дбаю про кожне зі своїх життів і зберігаю їх у найбезпечнішому місці. І тобі раджу робити те саме.
Готовий до роботи мозок Джанет відразу приєднався до розмови:
— Тобто, одне життя тут, а друге — внизу, там де інші обідають?
Крестомансі засміявся:
— Тут механізм зовсім інший. Я…
У цей момент до кімнати зайшла Евфімія з тацею у руках і Крестомансі замовк, так і не розповівши Джанет, як це відбувається. За нею зайшов містер Сондерс, у вечірньому костюмі з занадто короткими рукавами та штанинами.
— З ним усе гаразд? — з тривогою у голосі спитала Евфімія. — Мій Віл погрожував йому, але якщо це його рук справа, я більше з ним не розмовлятиму.
— А що сталося з килимом?
Містер Сондерс дивився на скручений і зібганий у купу килим.
— Хто це зробив? — запитав він. — Цей килим був достатньо зачарований, щоб з ним нічого не трапилося.
— Я знаю, — сказав Крестомансі. — Але цей нещасний випадок був дуже сильний.
Чоловіки подивилися один на одного виразним поглядом, і знову повернулися до Кета. Кет був неймовірно щасливий: містер Сондерс підбивав йому подушки, а Евфімія допомогла перевдягнутися у нічну сорочку, а потім сіла біля нього і почала лагідно гладити його по голові, ніби він ніколи не перетворював її на жабу.
— То був не Віл, — сказав їй Кет. — То був я.
Крестомансі дав йому ковтнути міцного бренді, а потім примусив випити солодкого чаю. Джанет також випила чай, і їй стало набагато краще. Містер Сондерс допоміг Евфімії розстелити на підлозі килим і запитав, чи не підсилити у ньому чари?
— Трішки драконячої крові — і все буде добре, — запропонував він.
— Якщо чесно, то вона тут не зарадить, — сказав Крестомансі. — Облиш це.
Він підвівся й поставив дзеркало на його попереднє місце.
— Переночуєш сьогодні у кімнаті Кета? — запитав він у Джанет. — Я хочу, щоб цієї ночі з ним хтось був поруч.
Джанет подивилася у дзеркало на Крестомансі, і почервоніла.
— А я корчила гримаски… — зніяковіла вона.
Крестомансі засміявся. Містер Сондерс теж так розвеселився, що з розгону плюхнувся на стілець, обтягнутий синім оксамитом.
— Схоже, я цього заслуговую, — сказав Крестомансі. — Деякі гримаски були справді оригінальними.
Джанет також трохи ніяково засміялася.
Кет лежав у ліжку. Йому було затишно і тепло, а довкола зібралося чимало людей, які намагалися з усіх сил йому догодити. Надвечір поряд з ним залишилася лише Джанет. Вона без упину базікала і базікала.
— Я дуже рада, що з тобою все гаразд, — говорила вона. — І хто мене потягнув за язик ляпнути тобі за ті сірники? Як я налякалася, коли ти спалахнув, мов сірник, а килимом тебе не вдалося загасити. Тоді я покликала на допомогу Крестомансі. Він з’явився, щойно його ім’я злетіло з мого язика, хоч двері до кімнати були замкнені. Але замок залишився цілий, я перевіряла. А потім з легкістю розмотав килим, яким я туго тебе обмотала. Він справжнісінький маг! І взагалі, коли він не схожий на жабу, яка замерзає в Грампіанських горах, то дуже приємний. Я це говорю не для дзеркала, я справді так вважаю. Мені здається, що в магії дзеркало є еквівалентом…
Кет ще щось хотів додати про жаб, які замерзають у Грампіанських горах, але Джанет все балакала і балакала, а він, відчуваючи тепло та турботу, заплющив очі й поринув у сон.
Недільного ранку Кет пробудився у холодному поті. Сьогодні йому доведеться перетворитися на жабу чи тигра (Віл Саджинс також перетвориться на тигра, але напевно, сильнішого та могутнішого за нього). А якщо йому пощастить (чи зовсім не пощастить, бо ж відкриється жахлива правда) дожити до понеділка, то усі дізнаються, що чаклувати він зовсім не вміє. Звичайно, Джулія та Роджер могли йому допомогти з простими закляттями, але чи має це значення, якщо у середу йому потрібно віддати бридкому містеру Беслему двадцять фунтів, а де їх взяти — він уяви не має. Від містера Нострама годі було сподіватися помочі. Від місіс Шарп — тим паче. Єдиний вихід — узяти трохи драконячої крові з майстерні містера Сондерса, і разом з Джанет втекти до іншого світу через портал у забороненому саду Крестомансі. Кет зліз було з ліжка, щоб піти за драконячою кров’ю, але якраз на цю хвилину нагодилася Евфімія з тацею смаколиків. Тому Кет знехотя заліз назад під ковдри. Сьогодні Евфімія була такою ж доброю, як і учора. Кетові знову стало зле, але він все ж таки поснідав. Після сніданку до кімнати зайшла схвильована Міллі, сіла біля нього і щосили обійняла.