— Ти правильно вчинила, — сказав Кет.
— Звичайно! Ми дуже раді, що ти повернулася! — сказала Міллі.
— Ти певна? — запитав Крестомансі, забувши про курячу ніжку, якою щойно ласував. Джанет ствердно кивнула головою, хоч і продовжувала схлипувати.
— Найбільше я хвилювався за тебе, — сказав Крестомансі. — Та й тепер картаю себе, що не одразу зрозумів, що й до чого. Ґвендолен знала, що дзеркало у її кімнаті зачароване, і тому робила закляття лише у ванній. Про могутність Кета жоден з нас також не мав ні найменшого уявлення. Я усе зрозумів лише після тієї жахливої пригоди з жабою. І тоді поглянув, що сталося з Ґвендолен та з іншими сімома дівчатами. Ґвендолен була у своїй стихії. А Дженніфер, яка прийшла на місце Ромілії, була такою ж непримиренною, як Ґвендолен, і завжди хотіла бути сиротою. Королева Кароліна, яку замінила Ґвендолен, не хотіла правити країною і вже тричі утікала звідти. Те саме відбувалося з п’ятьма іншими: всі лише виграли від цієї заміни, напевно, окрім тебе.
Джанет забрала хустинку від очей і обурено глянула на Крестомансі.
— Чому ви не сказали мені, що все знаєте? Я б не боялася вас! Ви хоч розумієте, що пережив Кет, у які халепи він потрапив і ще міг потрапити через усю цю історію? Я вже не кажу про двадцять фунтів, які ми були винні цьому жахливому містеру Бегвешу, і те, що я не знала ні вашої географії, ні вашої історії. І це зовсім не смішно! — сказала вона, хоч засміялися майже всі.
— Пробачте мені, — сказав Крестомансі. — Це було одне з найважчих рішень, які мені довелося приймати. Але хто з біса цей містер Бегвеш?
— Ґвендолен купила в нього трохи драконячої крові й, по суті, не заплатила.
— Він вимагає набагато вищу ціну, — сказала Міллі.
— І торгувати драконячою кров’ю заборонено.
— Я піду й поговорю з ним завтра, — сказав Бернард зі свого гамака. — Хоч його на той час, напевне, не буде вдома. Він знає, що я за ним стежу.
— Але що ж це було за найважче рішення? — запитала Джанет у Крестомансі.
Крестомансі кинув курячу кістку драконові й повільно витер пальці хустинкою з тисненою золотом літерою «К» в кутику. Він повернувся до Кета і втупився кудись над його головою своїм розсіяним, затуманеним поглядом. Лише тепер Кет зрозумів: що розсіянішим здавався погляд Крестомансі, то більше він на чомусь був сконцентрований. Тому вже не здивувався, коли Крестомансі сказав:
— Я прийняв це рішення заради Кета. Нам було б простіше, якби він комусь розповів про все, що з ним відбувається. Але він тримав язика за зубами, і врештірешт ми подумали, що він знає, на що спроможний.
— Але я не знав, — сказав Кет.
І Джанет, вже у доброму настрої, відповіла:
— О, як сильно ви помилялися! Ми обоє так налякалися, що прийшли у цей сад і трохи не вбили себе і вас. Вам треба було усе нам розповісти.
— Можливо, — погодився Крестомансі й замислено почав обчищати шкірку з банана, все ще дивлячись на Кета.
— Зазвичай, ми не даємо спуску таким людям, як Нострами. Я знав, що вони планують щось через Ґвендолен, але подумав, що Кет про це також знає. Вибач мені, Кете. Ґвендолен не була б у замку жодної хвилини, якби не ти. Ти був нам потрібний, бо Крестомансі має бути чаклуном у якого дев’ять життів. Будь-який інших чарівник занадто слабкий для такої посади.
— Посади? — запитала Джанет. — Це хіба не спадковий титул?
Містер Сондерс засміявся й теж кинув кістку дракону:
— Звичайно, ні! Ми всі посадовці. Робота Крестомансі полягає у тому, щоб не дозволити чаклунам зосередити владу над світом у своїх руках. Пересічні люди також мають свої права. До того ж, Крестомансі повинен пильнувати, аби чарівники не потрапляли в інші світи й там не бешкетували. Це дуже важко. А ми його помічники.
— І потрібні ми йому, як дві ліві ноги, — зауважив Бернард, смикаючись у гамаку, щоб вхопити морозиво.
— Ой, не кажи так! — сказав Крестомансі. — Я без тебе сьогодні б не вижив.
— А я саме згадував, як ми знайшли наступного Крестомансі, — сказав Бернард, витираючи морозиво зі свого піджака. — Ви за це взялися, коли ми зайшли у глухий кут.
— Чаклунів, які б мали дев’ять життів, знайти дуже важко, — почав пояснювати Крестомансі Джанет. — По-перше, їх мало, а по-друге, вони повинні застосувати магію, перш ніж ми їх знайдемо. А Кет цього не зробив. Ми вже подумували про те, як би залучити когось з інших світів, аж тут Кет прийшов до місіс Ларкінс. Отак ми дізналися про його існування, але не знали, хто це і де його шукати. Я навіть подумати не міг, що ним може бути Ерік Чант, мій родич, мій племінник… Хоча я мав би пам’ятати, що його батьки були кузенами, а це збільшувало шанси їхніх дітей стати видатними магами чи чаклунами. І, мушу визнати, Франк Чант написав мені лист, у якому повідомив, що його донька — відьма й якимось чином користується магічним даром свого молодшого брата. Пробач мені, Кете. Я знехтував цим листом, бо твій батько повівся, як грубіян, коли я запропонував йому захистити його майбутніх дітей від магії.