Що тортури є тортури, а приниження є приниження, тільки коли ти сам вибираєш, що терпітимеш.
«Спаситель» — не зовсім вірне слово, але це перше, що спадає на думку.
І ось що смішно: коли хтось рятує тебе, перший порив — також кого-небудь урятувати. Всіх і кожного.
Маленький хлопчик не знав імені того хлопця на знімках. Але його посмішка запам'яталася на все життя.
«Герой» — не зовсім вірне слово, але це перше, що спадає на думку.
Розділ шостий
Коли я наступного разу приходжу до мами в лікарню, я, як і до цього, — Фред Гастінгс, її давній державний захисник, і весь цей час, поки я з нею, вона балакає без угаву. Потім я їй кажу, що я ще нежонатий, і вона говорить, що це не годиться. Потім вона вмикає телевізор, якусь мильну оперу, ну, ви знаєте… коли справжні люди прикидаються несправжніми, з їх надуманими проблемами, і справжні люди все це дивляться й переживають надумані проблеми несправжніх людей, аби забути про свої справжні проблеми.
Наступного разу я, як і раніше, Фред, але вже одружений і з трьома дітьми. Це вже краще, але троє дітей… Троє — це вже занадто. Треба двох, і досить, каже вона.
Наступного разу в мене двоє дітей.
І з кожним разом від мами залишається все менше й менше.
Висохла лялечка під ковдрою.
Але з іншого боку, і на стільці поряд із лікарняним ліжком — з кожним разом усе менше й менше Віктора Манчіні.
Наступного разу я — знову я, і вже через кілька хвилин мама дзвонить, викликає сестру, щоб вона мене провела до виходу. Ми обоє мовчимо, та коли я беру пальто, вона раптом каже:
— Віктор?
Вона говорить:
— Я маю тобі щось сказати.
Вона довго качає в пальцях шерстинку, висмикнуту з ковдри, а потім підводить очі й каже:
— Тут до мене приходив Фред Гастінґс. Ти пам’ятаєш Фреда?
Так, пам’ятаю.
Нині він жонатий, у нього двоє дітей. Так приємно, каже мама, що в гарних людей усе виходить.
— Я йому порадила купити землю, — каже мама, — тепер вони зовсім про це не думають.
Я уточнюю, хто такі «вони», й вона знову дзвонить, аби викликати сестру.
Я виходжу в коридор і бачу лікарку Маршалл. Вона стоїть просто біля дверей до маминої палати, проглядає свої записи. Вона підводить очі. За скельцями окулярів очі здаються дуже великими. Вона дивиться на мене, клацає кульковою ручкою зі стержнем, який прибирається.
Вона каже:
— Містер Манчіні? — Вона знімає окуляри, ховає до нагрудної кишені халата й мовить: — Нам слід обговорити, як нам бути з вашою мамою.
Зонд для штучного годування.
— Ви запитували, чи є ще якісь варіанти.
Три медсестри за стойкою чергових уважно спостерігають за нами. Одна з них — її звати Діна — кричить:
— Вас провести?
І лікарка Маршалл каже:
— Займайтесь, будь ласка, своєю справою.
Мені вона шепоче:
— Ці молоденькі сестри, вони поводяться так, нібито вони ще в школі.
Діну я трахнув.
Дивись також: Клер, дипломована медсестра.
Дивись також: Перл, сертифікат Асоціації медичних сестер Каліфорнії.
Магія сексу полягає в тому, що це придбання без тягаря володіння. Не важливо, скількох дівчат приводив ти додому, проблема зі зберіганням і складуванням відсутня.
Я кажу лікарці Маршалл, її сексуальним вухам і нервовим рукам:
— Я не хочу, щоб її годували силоміць.
Медсестри продовжують спостерігати за нами. Лікарка Маршалл бере мене під руку й відводить подалі від їх поста. Вона каже:
— Я розмовляла з вашою мамою. Чудова жінка. Всі її політичні акції. Всі її демонстрації. Ви, мабуть, її обожнюєте, вашу маму.
І я кажу:
— Ну, я так далеко не заходив би.
Ми зупиняємося, і лікарка Маршалл щось шепоче. Так тихо, що я змушений підсунутися до неї поближче, щоб розчути. Зовсім-зовсім близько. Медсестри продовжують спостерігати. Вона каже, дихаючи мені в груди:
— А що коли ми зможемо повністю відновити її розумові здібності? — Вона клацає кульковою ручкою зі стержнем, який прибирається, й каже: — Щоб вона стала такою, як раніше: розумною, сильною й енергійною жінкою.
Моя мама. Така, як раніше.
— Таке можливо, — каже лікарка Маршалл.
І я кажу не замислюючись:
— Боронь Боже.