хочете своїй дочці добра, чи тільки навмисне говорите те,
щоб прогнати мене, який має, як я вже казав, не корисливі
інтереси, а набагато щось більше? Мені здається, що вам
цього не зрозуміти і важко повірити, бо до такого розу-
міння, вибачте, ви ще не дозріли.
Отож, Лесю, бувай здорова, я незабаром приїду знову.
Не горюй, моя крихітко, батьки поки що не зрозуміли, що
на світі бувають ще не такі дива, є час на роздуми.
25
Юрко підійшов до Лесі і поцілував у заплакані очка, на
мить притулився до її гарячого обличчя, шептав якісь зако-
хані слова, а відтак пішов з кімнати, піднявши догори пра-
вицю. Вийшов Юрко надвір, а Леся кинулася в плач, який
переходив у розпач. Довго плакала, що аж їй стало погано,
не могла промовити й слово.
– Добре, що пішов. То, мабуть, якийсь шарлатан, який
хоче щось написати і закинути в Інтернет. Напевно, уже
фотографував скритою камерою і записував наші роз-
мови, – каже мати. – Добре, що тато був зі мною, а то я не
знала б як себе повести в такій незвичній обстановці.
Вона виглянула у вікно, щоб переконатися чи нема у
нього спільників, і переконалась, що він дійсно був сам, бо
пішов повільно, мляво опустивши руки, двічі оглянувшись
чи хтось за ним не стежить на вулиці.
«Ох, який тяжкий хрест мушу нести через свій тяжкий
злочин», – подумав Юрко, ступаючи крок за кроком вули-
цею, що вела до автобусної станції.
Леся довго плакала і нарешті заснула. Батьки сиділи в
глибокій задумі. «Головне, щоб він не мав злих намірів, аби
щось лихе вчинити з нашою дочкою. А може, він сатаніст,
знається з дияволом і хоче її принести йому в офіру, адже
такі сектанти іноді збираються і приносять когось у жертву?
Візьме під пахву і понесе на зборище сатаністів», – мізку-
вала мати після того, як Юрко пішов.
Батько теж сидів похнюплений. Що він може зробити
для своєї дочки? А нічого, хіба що створити належний
догляд. Не міг зрозуміти, що хлопець хоче безкорисливо
взяти на себе такий важкий тягар – стати її офіційним
чоловіком. Ніяк не міг зрозуміти робить він це свідомо чи
з чиєїсь намови або з примусу. Може, побився з кимось об
заклад, що одружиться з такою нещасною дівчиною і стане
відомим, сповістивши про таку подію в засобах масової
інформації.
Мати почала згадувати щось подібне, що бачила на свої
очі, коли вчилася в медичному училищі на медичну сестру.
26
Тоді одна з її однокурсниць на ім’я Єва, красива, молода,
закохалася в такого ж красеня хлопця, що працював пер-
ший рік на посаді лікаря. Та виявилося, що їхні батьки в
минулому ворогували і не дозволили дочці виходити за
нього заміж. Казали виходь хоч за глухого чи німого або
каліку, а цього красунчика забудь. Дочка довго переко-
нувала батьків, що в них любов, та батьки навіть хотіли
прогнати її з свого дому, і тоді вона сказала: вийду заміж
за такого, як ви хочете, раз ви не бажаєте мені добра. Так
і зробила: пішла в місцевий інтернат для інвалідів і пере-
старілих, та й запропонувала одному інвалідові з дитинства
одружитися з нею. Той спочатку не йняв віри, що така кра-
сива дівчина робить йому незвичну пропозицію. Та вона
його переконала в справжніх своїх почуттях, хоч пішла на
такий крок на зло своїм батькам. Оформили цивільний
шлюб і стали жити в квартирі разом з батьками. Батьки аж
тепер зрозуміли, що дочка має впертий характер і зробила
їм такий поступок на зло.
Прожила з ним кілька місяців і розлучилася, поїхавши
на роботу в інше місто, далеко від своїх батьків.
Чоловік теж згадав випадок, який показували по теле-
візору, як молода жінка, масивної статури, високого росту,
мабуть, вдова або розлучена, одружилася з хлопцем-ліліпу-
том. Але він був ходячий, міг навіть бігати. Всі насміхалися
з неї, бо це був нерівний шлюб, і вона не йшла з ним вули-
цею, взявшись за руки, а носила його скрізь на руках, хоч
він нагадував мініатюрного старика: мав руді вуса, бороду.
Такі особи – ліліпути чоловічої статі мають потяг до жінок,
але безплідні. Доля цього «нерівного шлюбу» невідома, бо
про них не мав пізніше ніякої інформації.
Прокинулась Леся зі сну й почала хникати, що батьки
прогнали її нареченого, як бродячого собаку, а Юрко для неї
навіть своїми розмовами по телефону приносив моральне
задоволення, а тепер – одна невизначеність і нудьга.
Що ж, інколи кохання не підпорядковується законам
логіки і психологічно не вмотивовано. Якщо хлопець й
27
справді надумав одружитися з нещасною дівчиною, посвя-