апостола Якова, що треба не тільки вірити і молитися, але
й робити добрі діла, бо «віра без діла мертва». І він вибрав
для себе покуту: стати опорою для нещасної дівчини.
39
Ось і тепер, після багатьох років неволі, він розмовляє з
людьми, ходить поміж ними й ніхто навіть не здогадується,
що колишній злочинець нічим не відрізняється від інших
людей. Кажуть, що у давні часи лиходіям-злочинцям і
рабам робили на чолі мітку, випалюючи розжареним залі-
зом слова: «раб» або «злочинець». Особливо наносили на
чоло такі мітки тим, хто втікав із неволі.
Інколи йому хотілося признатися Лесі і її батькам про
свій злочин, розповісти всю правду, чому він тут, але завжди
набігала думка, що вони можуть його негайно прогнати зі
своєї оселі і тоді гріха свого не зможе спокутувати.
***
Уже минуло два тижні, як Юрко жив у чужій квартирі,
де опікувався дівчиною-ліліпуткою, яка ще крім маленького
росту не могла без сторонньої допомоги ходити. Робив усе,
аби вона була задоволеною. Радив її матері піти працювати,
бо він уже може самостійно надати всю необхідну допомогу
дівчині. Мати довго вагалась шукати роботу чи залишатися
домашньою господинею. Кілька днів подружжя роздуму-
вали над Юрковою пропозицією. Ніяких зауважень щодо
недбалого догляду у батьків не виникало, але все-таки
часами закрадався сумнів у щирості цього дивного хлопця,
який взяв на себе таку незвичну ношу і робить це зовсім
безкорисливо. Пройшов медичне обстеження і виявилося,
що він цілком здоровий, нема у нього жодних відхилень у
фізичному здоров’ї й психічному стані.
Дочка теж просила матір, щоб вона пішла працювати і
могла там розвіятись од щоденної одноманітності. Сніжана
почала шукати роботу – і аж дивно стало, що у такий важкий
час, коли панує безробіття, знайшла роботу медичної сестри
в міській організації Червоного Хреста. Їй доручили на вулиці
вимірювати людям артеріальний тиск, робити одиноким хво-
рим різні ін’єкції або просто навідуватися до них. Ця робота
була для неї цікавою, бо кожного дня зустрічалася з багатьма
людьми, слухала розповіді про їхні долі і це вселяло їй віру,
40
що в світі є так багато чогось такого, якого донедавна вона собі
не уявляла. Приходила додому бадьорою, розказуючи, що
бачила і чула цікавого впродовж робочого дня.
– А ми теж задоволені прожитим днем: були на вулиці,
розмовляли з сусідами, читали вірші улюбленої поетеси, –
каже Юрко, – а Леся сьогодні вивчила деякі вірші напам’ять.
Дівчина любила слухати вірші сучасних поетес і поетів.
Отак двічі почує прочитане і майже слово в слово може пов-
торити. У пам’яті довго тримає почуте, а потім роздумує про
зміст і сама щось шепче. Обоє любили дивитися, як сідає
сонечко за небокраєм, палає на заході небо, наче хтось його
навмисне підпалив, і вогняні язики тягнуться аж до неба.
Хлопець запримітив, що мати осяювала його вдячним
поглядом і навіть за хвильку підійшла до нього, пригорнула
його голову до своїх грудей, примовляючи:
– Я вдячна тобі за ті клопоти, що ти свідомо звалив на себе.
– То не клопоти, – почула голос дочки. – У нас з Юрком
любов і ти це добре знаєш.
Юрко усвідомлював, що нема між ними справжнього
кохання, бо вони обоє перебувають у різних фізичних і
фізіологічних умовах: у Лесі давно пробудився сексуальний
інстинкт, а це не що інше, як вплив на організм статевих
гормонів і вимагає, щоб між ними відбувалися інтимні сто-
сунки. Він у такій ситуації веде себе коректно, розказуючи
дівчині різні історії десь почуті чи прочитані. Деколи навіть
думав в усьому признатися їй чому він біля неї, але побо-
явся, що вона може неправильно його зрозуміти, впасти в
розпач, і тоді годі буде виконати місію, з якою прийшов до
неї, а власне, щоб спокутувати свій тяжкий гріх.
– Гадаю, ви вже переконалися, що я не маю жодних
злих намірів, щоб вчинити якусь пакість. Тепер я на це
нездатний, – сказав Юрко.
«А яким був колись?» – хотіла спитати мати, та відкрила
рот, щоб заговорити, але вмовкла на півслові.
Хоч минуло вже кілька тижнів, як Юрко живе у них,
але батькам було ще трудно усвідомити, чи робить він це з
41
благородних мотивів, чи спокутує якийсь гріх, хоче добрим
вчинком компенсувати заподіяну комусь шкоду. Сама пове-
дінка хлопця і їхня інтуїція підказували їм про це.
Батько радився з дружиною, як обом поступати надалі,
боячись, що залишивши дочку наодинці з ним, може тра-