він натякає.
***
Минала зима 2016 року, така погідна, без лютих моро-
зів, сніговіїв. Почав танути сніг, заворушились маленькі
птахи на деревах, шукаючи поживу. Ще кілька днів про-
мине – настане весна, а це – пора для закоханих. У вечірній
тиші загострюється відчуття навколишньої краси і це всіх
радує, збуджує приємні відчуття в тілі й душі.
Юрко із Сніжаною сидять біля вікна і милуються остан-
німи подихами зими, дивлячись манливо одне одному в очі
і, мабуть, мріють про щось приємне, щоб сталося у них в
майбутньому. Сніжана перебуває у такому віці, що потре-
бує чоловічої ласки, ніжності й тепла, а ще у неї – нездійс-
нена мрія, до якої вона так соромливо, але наполегливо
йде – мати здорових дітей. Переживає, чи розгориться в
них з Юрком вогонь кохання, адже все, що діється з ними, –
це не їхній задум, а її чоловіка Івана, який своїми діями при-
вів їх до такого продуманого важливого рішення.
«Але, якби не померла їхня дочка, то цього могло б і
не статися, – подумав Юрко. – Мабуть, так розпорядилася
доля, віддавши кожному належне, наче цінний подарунок».
Впустивши в свій дім Юрка і називаючи тепер його
своїм коханим, Сніжана сумнівалась, чи зможе він дати їй
92
те, про що вона мріє, і спопелити усе, що було до цього
часу: її тривале заміжжя і його невдале одруження з моло-
дою дівчиною, яка перевернула з ніг на голову усі його мрії
і сподівання, спровокувавши вчинити злочин, а відтак –
тривалі роки неволі і муки совісті, що привели Юрка у цю
оселю, де чекає на нього щось невідоме. У неї закрадалась
думка, що Елла може прогнати від себе її чоловіка, а це
було б тяжким ударом для всіх. «То ж треба поспішати, –
подумала Сніжана, – а то все може трапитися в наш неспо-
кійний час».
Юрко теж роздумував про майбутнє життя з жінкою,
яка була в заміжжі так довго і, може, в неї, під зовнішньою
гарною маскою, криється щось досі йому не відоме. А його
стосунки з нею – це не що інше, як покута за гріх, ще до
кінця не виконана. Він наче перебував у дивному сні, не
вірячи, що вона може ще по-справжньому його покохати.
– Про що ти думаєш? – питає Юрко, притулившись до
Сніжани.
– Про нас, наші відносини, чи здатні ми на палке
кохання? – сказала Сніжана, ховаючи голову на його
волохатих грудях, уникаючи прямого погляду, зір у
зір. Хотіла якимось способом розворушити його чоло-
вічу притлумлену пристрасть кохатися, але проявити
відкрито свої почуття до нього щось стримувало. Вона
знала, що треба для нього стати не тільки господинею,
як це було донедавна, а й дружиною, а це не тільки фор-
мальність, але й певні інтимні стосунки. Що ж, їй до них
не привикати, а Юрка вона розворушить, аби тільки він
цього хотів.
Юрко теж хвилювався, яким буде їхній перший інтим.
«Може, я боюся кохати жінку, яка так довго належала
іншому чоловікові? – подумав Юрко. – Чи не приведе мене
близькість із Сніжаною до ще одного провалля в житті?»
І тут, ніби вгадуючи його думки, Сніжана заговорила
таким ніжним голосом, наче жебрачка, що вимолює мило-
стиню в перехожих на вулиці:
93
– Ходімо до ліжка, а то я вже втомилась чекати, а ти
чомусь зі мною такий несміливий. Мене не соромся і не
бійся, я зможу бути такою, як ти схочеш.
– Я не боюсь нічого і нікого, давно мене покинув страх.
Просто нам треба почекати до опівночі.
– Чому? – дивується Сніжана.
– А тому, щоб минуло рівно 40 днів від передчасної
смерті твоєї дочки. – Маємо стриматися до того часу, якщо
хочемо жити по правді і свідомо не грішити, бо кохання це
не прогулянка у діброві чи лісових заростях, а щось вище,
властиве тільки розумним істотам, якими себе вважаємо.
– Бачиш, а я про це не подумала. Яка ж я недогадлива,
а ти сильний мужчина, стриманий до короткочасних утіх, з
тобою, здається, буде легко жити.
– І кохатися, – додав Юрко, хоч добре усвідомлював,
що вона хоче дістати не тільки сексуальне задоволення, але
й завагітніти, мати здорових дітей, тобто переслідує ще й
меркантильні інтереси.
Вони почекають, бо усвідомили, що хоч час летить
швидко і зупинити його не можна, але варто стриматись
самим і подивитися на світ іншими очима, побувавши якийсь
час у мрійливому стані, приготувати себе до чогось величного,
важливого для себе. І таким значущим у спільному житті має
стати їхній останній день журби і перша ніч кохання.
До опівночі залишалося півтора години і Сніжана
запропонувала прогулятися на свіжому повітрі. Юрко радо