щоб вчасно поверталися додому.
Під вечір прийшов Іван Петрович і відразу почав роз-
повідати Еллі про те, кого бачив із своїх знайомих у місті.
Сказав, що вже всім своїм колегам признався, що неза-
баром матиме іншу дружину, а з першою розлучається
полюбовно.
Елла чомусь скривилась на обличчі, наче їй почав
боліти зуб. Такий її стан відразу запримітив Іван Петрович
і це його насторожило.
– Може тобі незручно перед синами чи колегами, що я
так раптово причепився до тебе?
– Зовсім ні, я навіть рада, що нарешті прийшов чоловік
і так відкрито признався, що його привело до мене. – Вона
засміялася і тут же її обличчя запроменіло, заграли ямочки
на щоках. – Мені так хочеться, щоб ти дарував мені щодня
безкоштовні радісні хвилини щастя.
– Що значить «безкоштовні?»
– А те, що знаю жінок мого віку, які користуються сек-
суальними послугами за гроші. Тепер можна в Інтернеті
знайти оголошення, що за таку-то плату здоровий чоло-
вік надає сексуальні послуги літнім жінкам незалежно від
їхнього зовнішнього вигляду і соціального статусу.
– Нині для декого секс став прибутковим бізнесом.
Напевно, люди, які жили в дев’ятнадцятому столітті, про-
кинувшись сьогодні з гробів, не впізнали б своїх нащадків,
а нащадки не захотіли б нікого з них навіть переночувати
в себе дома. Отак за століття світ змінився до невпізнанно-
сті, – сказав Іван Петрович.
– Так, кожна епоха не схожа на свою попередню.
Мабуть, у цьому і криється прогрес людства. Незмінною
залишається любов між чоловіком і жінкою, бо тут годі
щось змінити, – сказала Елла і ніжно глянула йому в очі,
97
а відтак почала роздягатися, насамперед, оголюючи свої
пишні груди. Зголодніла від того, що давно не мала стате-
вих контактів із чоловіками і тепер думала, що її Іван тут
же кинеться до неї, але він чомусь не поспішав. Уже в ліжку
лежали напівроздягнуті, почав ніжити її упруге тіло. Йому
здалося, що Елла така сама, як і його Сніжана: любить, щоб
він її довго ніжив, цілував, шептав якісь закохані слова, і він
не помилився. Зрозумів, що для обох ніжність почуттів –
головне в коханні.
«От як мені повезло з новою обраницею, з якою при-
йдеться тепер йти по життю»,– подумав Іван Петрович і
продовжував обсипати її тіло ніжними поцілунками, нала-
штувавши себе на нічну мелодію кохання.
***
…У наступні дні, як про це раніше домовлялися, обміня-
лися квартирами. Ні в кого не було заперечень, бо обидві квар-
тири були розташовані на одній вулиці. Юрко і Сніжана навіть
були цим вдоволені, хоч перебиралися в меншу квартиру, але
тут їм ніщо не буде щоденно нагадувати про нещасну Лесю.
Іван Петрович і радів, і одночасно сумував, бо шкода
було йому покидати колишнє житло. А Еллі було бай-
дуже, що змінює квартиру. За попередні роки кілька разів
змінювала не тільки квартири, але й місця роботи, а від-
так – і проживання. Вона радила Іванові не афішувати свого
розірвання шлюбу, вважаючи, що так їм обом буде краще.
Він з першого дня почав наводити близький контакт з її
синами: шістнадцятирічним Сергійком і чотирнадцяти-
річним Андрійком. Обидва сприйняли прихід вітчима без
особливих вражень, словом, проявили не зацікавленість, а
цілковиту байдужість. Переїзд жити в іншу квартиру теж
їх не здивував, а навпаки, їм тепер стало ближче ходити до
школи, ганяти м’яча на стадіоні після уроків.
«Добре, що хоч не проявляють до мене неприязні, –
подумав їхній вітчим. – З часом усе налагодиться. Адже
вони жили весь час лише з матір’ю і їх можна зрозуміти».
98
***
Після тої ночі Юрко відчув, що Сніжана і є та жінка,
яка його розуміє з півслова. Щоб не байдикувати, почав
шукати роботу. Обійшов усі місця з оголошеннями і знай-
шов в одному з них, що наймають працювати робітників,
які мають будівельний фах. Сніжана радила почекати до
весни, але Юрко не хотів сидіти дома без діла.
– То тільки нинішні альфонси можуть собі позволити
не працювати, а жити за рахунок своїх любовниць, а я чоло-
вік працелюбний, маю силу і повинен заробляти гроші для
себе і для сім’ї.
Уже через кілька днів почав працювати з іншими робіт-
никами в закритому приміщенні, поки надворі холодно.
Робота не з легких. Інколи приходив додому стомле-
ний, але ніколи не скаржився, що втомився. Зате Сні-
жана мала цікаву роботу, хоч діставала за неї невеличку
платню, але була задоволена, що працює по спеціальності
і своєю скромною працею надає хворим одиноким людям