Выбрать главу

можливість спілкуватися з людьми, творити добро в ім’я

Отця, і Сина, і Духа Святого.

Тішилися батьки красунею-дочкою. А ще більше радо-

сті прийшло до рідної оселі, коли дочка в 21-річному віці

вийшла заміж і невдовзі народила двох діточок. Та тіши-

лися всі недовго, бо через два роки захворіла тяжкою хво-

робою, причиною якої стало опромінення молодої дівчини

в дні аварії на ЧАЕС.

Знаючи про свою неминучу загибель, вона до остан-

нього подиху не здавалась. Їй так хотілося жити заради сім’ї,

маленьких дітей. Лише впродовж п’яти років писала вірші, а

як багато в них є повчального, любові до Бога. Поетеса шкодує

перед самісінькою смертю, що так мало довелось пожити на

цьому світі, але вона не боїться, що її накриє могильна плита.

151

Пускай в лицо забвенье дышит

И сыростью могильная плита –

Ее я не боюсь – душою слышу

Я впереди идущего Христа!

Немилосердна смерть забрала її на той світ 7 червня

1994 року. За два роки до смерті поетеса написала вірша, в

якому є такі рядки:

Страшусь ли я смерти?

Страшусь – на земле я любовь оставляю,

Жаль, что вместе так мало пожить довелось,

Но печаль и тоску я с собой забираю…

Її збірка поезій «Страшусь ли я смерти?» двічі уже вида-

валась після її передчасної смерті. Її вірші спонукають заду-

матись тих, які їх прочитають, що життя може бути таке

коротке і треба вчасно зрозуміти суть перебування людини

на цьому світі, що залишить в ньому і з чим стане перед

Богом після смерті.

А батько в щоденній зажурі чекає на свою зоряну дорогу

і часто в думках звертається до своєї дочки, присвячує їй

вірші і молиться:

Творцю молюсь безперестану

І… вже від щастя плачу,

Бо вірю, що в той Рай дістанусь,

І там тебе побачу!..

Вірші Якова Бузинного і його передчасно вмерлої дочки

Наталії – справжня духовна скарбниця, з якої можна чер-

пати добро і натхнення.

ЯР ЧОРНОГОР (ПАВЛО ФЕДЮК)

ПОВЕРНУВСЯ В КАРПАТСЬКІ РУНГУРИ

Павло Федюк – поет, письменник за два тижні до своєї

загибелі передбачив її. Я познайомився з ним в кінці дев’яно-

стих років ХХ століття в приміщенні Львівського відділення

НСПУ на презентації якоїсь книжки. З цього часу часто

заходив до нього в редакцію газети «Літературний Львів», де

він працював редактором. У письменницькому часописі я

152

публікував свої новели і кожного разу відчував, що розмови,

дискусії з такою непересічною особистістю йдуть мені на

користь. Поруч із редакцією «Літературного Львова» знахо-

дилось видавництво «Кобзар». Там я видав кілька своїх кни-

жок, а до однієї із них – «Хмари над Гараєм» – Павло Федюк

написав передмову – «Повнота щастя і зрада».

Відвідування творчої спілки, знайомство з багатьма пись-

менниками і поетами надавали мені стимул до написання чер-

гових повістей, новел, оповідань. Кілька разів разом з письмен-

никами Львова зустрічав Новий рік, цікаво пройшло і відзна-

чення 50-ліття Павла Федюка, на якому мав честь бути. Напи-

савши п’ять книжок, а це повісті, оповідання, новели, нариси,

я подав заяву для вступу в Національну спілку письменників

України. Та моя заява і рекомендації письменників Євгенії

Божик, Надії Ковалик і Ярослава Павлюка довго лежали «уже

під верхом», як казав тодішній голова Львівського відділення

НСПУ Левко Різник, але не дав моїй заяві ходу, не представив

її перед приймальною комісією. Я не став роками чекати і без

усяких зволікань вступив в Українську асоціацію письменни-

ків Західного регіону, на засідання якої приходили і дехто з

членів НСПУ. Серед них завжди був Павло Федюк. Кожного

разу він брав активну участь у різних дискусіях, презентаціях

нових книг молодих і літніх авторів. Ніколи не чув від нього

повчань або дошкульної критики, а радше в його словах була

доброзичливість, побажання ретельніше працювати над сло-

вом, і автори завжди були вдячні йому за це.

Народився Павло Васильович Федюк 14 липня 1948 року

в селі Рунгури на Гуцульщині. Завжди пишався своїм селом,

родиною, якій довелося винести всі злигодні світових війн.

Село в часи Другої світової війни було майже вщент зруйно-

ване, але працьовиті односельчани не дали йому безслідно

зникнути. Про події, що відбувалися в селі, місцевих патріо-

тів, командира УПА «Заведію» Павло зібрав чималий мате-