Шок і жах, що охопили світ, залишили мене трохи спантеличеним. На відміну від тих, хто наполегливо намагається умиротворити Путіна, заплющуючи очі на його провокації в надії, що його вдасться задобрити і він стане “добрим до нас”, я не маю жодних ілюзій щодо нього, хоча й визнаю, що методи і масштаби його вторгнення стали для мене несподіванкою. Мій довгий і болісний особистий досвід спілкування з Володимиром Путіним показав мені, що йому ніколи не можна довіряти, що він здатний на найжахливіші злочини, і що його усміхнені обіцянки співпраці і розуміння завжди були менш ніж нічого не варті.
Сьогодні я більше, ніж будь-коли, переконаний, що він - диктатор, якого необхідно зупинити, попри ризики і попри витрати, які нам доведеться понести; наші страждання бліднуть у порівнянні з обстрілами і бомбардуваннями невинних цивільних осіб. Бо якщо ми не зупинимо Путіна в Україні, він неминуче приведе нас до глобальної війни. Порівняння з Гітлером може здатися комусь перебільшеним, але ми повинні дуже остерігатися заспокоювати Путіна так само, як це дало свободу дій Гітлеру в тисяча дев’ятсот тридцятих роках. Ми не повинні повторити цю помилку - вона буде надто дорого коштувати для всіх нас.
Моя мета написання цієї книги - пояснити шкоду, яку два десятиліття правління Путіна завдали Росії та відносинам між Сходом і Заходом, і запропонувати конструктивні шляхи руху вперед тепер, коли міжнародне співтовариство знає правду.
21 березня 2022 року
* Вступ
Я досить спокійна людина; зазвичай мене нічого не хвилює. Але я, скажімо так, занепокоївся, коли увімкнув радіостанцію “Ехо Москви” і почув, що Кремль призначив ціну за мою голову.
- Повідомляється, - сказали по радіо, - що за упіймання колишнього керівника нафтової компанії ЮКОС Михайла Борисовича Ходорковського, який переховується в Лондоні, буде виплачена винагорода в розмірі п’ятисот тисяч доларів. - Винагорода буде виплачена будь-якому громадянину Росії, який поверне колишнього олігарха до Росії.
В оголошенні не було сказано “живим чи мертвим”, але це було близько до цього.
Це було в березні 2021 року, після того, як я завершив свої десять років як політичний в’язень у в’язницях Володимира Путіна і сім років після того, як я був висланий на Захід. Я завжди вважав, що відбуття тюремного ув’язнення - навіть за неіснуючі злочини - означає кінець справи, але Кремль, вочевидь, вважає інакше. Сергій Скрипаль відбув свій термін і вийшов на свободу, але це не завадило Путіну послати вбивць з ГРУ, щоб спробувати його отруїти, то чому я маю бути винятком? По радіо оголосили, що винагороду за мою голову оголосив член найближчого оточення Володимира Путіна, тож було зрозуміло, що вона надійшла з самого верху.
У функціонуючих демократіях - до яких я відношу більшість західних країн - люди захищені від зловживань з боку своїх правителів. Люди обирають політиків і можуть відправити їх у відставку. Існують гарантії, які запобігають накопиченню надмірної влади потенційно невідповідними особами і не дозволяють їм використовувати цю владу в особистих цілях.
Але це, очевидно, не так в авторитарних державах, таких як путінська Росія. Вона вдає з себе демократію, але насправді є особистою диктатурою. І це робить життєво важливим для росіян і світу дізнатися якомога більше про характер людей, які керують Кремлем. Моя власна історія змусила мене звернути на це більш ніж побіжну увагу, і те, що я дізнався, не є обнадійливим. Масштаби інституційної злочинності в Кремлі Володимира Путіна приголомшують. Олігархів тисяча дев’ятсот дев’яностих, і мене в тому числі, звинувачували в накопиченні багатства, але вони робили це за рахунок нечесного ведення бізнесу. Зараз олігархи перебувають всередині Кремля, і їхні статки отримані завдяки зухвалому зловживанню владою.
Дійшло до того, що Путін і його оточення готові битися в будь-якій битві, вчинити будь-який злочин, знищити будь-якого опонента, аби зберегти своє багатство і утримати народ у своїх згубних лещатах. Їхній бункерний менталітет і страх перед тим, що може статися потім, змушують їх чіплятися за владу. Методи, які вони використовують для цього, все більше наражають на небезпеку російський народ і весь світ.
Ситуація має змінитися - заради Росії і заради всього людства. Справжні зміни в Росії можливі лише завдяки волі російського народу; але Захід може відіграти свою належну і конструктивну роль у сприянні переходу Росії від путінської мафіозної держави до більш відкритої, демократичної країни, яка є частиною спільноти націй. Це моя спроба проаналізувати зусилля Заходу, спрямовані на стримування репресій Кремля всередині країни та агресії за кордоном; пояснити реальність влади в путінській Росії і те, як Захід часто неправильно її розуміє; показати, як хибні уявлення провідних діячів - політиків, журналістів і коментаторів - сформували західну громадську думку і призвели до хибної політики у відносинах між Сходом і Заходом. Це історія про те, як росіяни здавна захоплювалися Заходом і як вони сприймали західні цінності та західне процвітання як ідеал, до якого можна прагнути, - джерело натхнення, яке останнім часом стало затьмареним. Це історія, яка зазирає в майбутнє, щоб запитати, чи може Росія змінитися і якщо так, то яким чином. Чи можуть реформи покласти край статусу Росії як держави-парії, що діє поза демократичними нормами міжнародного співтовариства? Якою є кінцева мета майбутнього Росії? Яка модель влади найкраще відповідатиме інтересам російського народу і світу в цілому? Чи може Росія стати частиною глобального рішення, а не частиною проблеми - і чи може Захід допомогти здійснити цю трансформацію? На ці питання необхідно відповісти серйозно і невідкладно. Росія - одна з найважливіших і найпотужніших країн світу. Світ не повинен ігнорувати її.