*Розділ 10
СУДОВИЙ РОЗГЛЯДСУДОВИЙ РОЗГЛЯД
Протягом тисячі років Росія коливалася між двома різними моделями суспільства та управління. Географічно розділена між Європою та Азією, російська ментальність розривалася між Сходом і Заходом, між європейським шаблоном ліберальної, ринково орієнтованої відкритості та “східною” моделлю примусової автократії, яка ставить можновладців над законом, дозволяючи їм правити за божественним правом або “диктатурою народу”, але майже завжди за допомогою грубої сили. Освічені росіяни - інтелігенція - традиційно дивилися на Захід, але форми управління, які нація ввібрала в себе на початку своєї історії, те, що росіяни називають сильною рукою, залізним кулаком централізованої влади, залишилися потужною присутністю.
Інтелігенцію дев’ятнадцятого століття відштовхувала авторитарна природа царського самодержавства. Письменник Петро Чаадаєв пояснював нездатність Росії наслідувати західні демократичні принципи згубною спадщиною монгольської окупації, яка тривала з 1237 по 1480 рік. Аргументи Чаадаєва щодо рішучого повороту до західних цінностей права і соціальної справедливості об’єдналися в потужну школу так званих західників. Але виник не менш потужний рух, який різко не погоджувався з рішенням Чаадаєва і пропонував натомість повернення до вищих “російських цінностей” - православ’я, колективізму та націоналізму. Це були так звані слов’янофіли, націоналістичні консерватори, які підтримували царизм і самодержавство.
Слов’янофіли вбачали силу Росії в її унікальній історичній місії та общинних інститутах, які давали їй перевагу над декадентським, індивідуалістичним Заходом. Достоєвський підсумував це у тисяча вісімсот сімдесятих роках: - Наша земля може бути злиденною і хаотичною… але вона стоїть як одна людина. Всі вісімдесят мільйонів її мешканців мають духовну єдність, якої немає і не може бути ніде в Європі. - Слов’янофіли були антизахідниками в тому сенсі, що вони відкидали європейські соціальні цінності і нарікали на спроби Петра Першого запровадити їх. Вони вірили в стару соціальну модель самодержавного, православного суспільства, в якому кожен знав своє місце і не кидав виклик владі самодержавства. Слов’янофіли проголошували моральну вищість Росії та необхідність уникати зараження Заходом, відроджуючи старі міфи про “Святу Русь” та божественну місію Росії з порятунку світу. Хрестоносне переконання, що доля Росії полягає в тому, щоб навчити решту людства, як жити, буде характерним для слов’янофільських вчень у дев’ятнадцятому столітті і знову з’явиться в месіанському комунізмі двадцятого століття.
У 2003 році ми чітко бачили, як маятник стрімко хитнувся від однієї історичної моделі до іншої, епохальний політичний поворот від західницького ідеалу відкритості, партисипативного управління та соціальних гарантій до слов’янофільського прославляння російського націоналізму, ізоляціонізму та квазіфеодального авторитаризму. Менеджери ЮКОСа, які взяли контроль над компанією після моєї відставки, виступили проти нового деспотизму, що утвердився в путінському Кремлі. Незважаючи на те, що вони знали, що вимоги щодо податкової заборгованості проти компанії були фіктивними, вони взаємодіяли з владою і робили конструктивні пропозиції для вирішення протистояння, витрачаючи місяці на переговори з Кремлем. Але звинувачення в ухилянні від сплати податків, що почалися з 1 мільярда доларів, загадковим чином зросли до 3,5 мільярда доларів, а потім, як це не смішно, до 5 і навіть 20 мільярдів доларів. Коли ЮКОС погодився заплатити 1 мільярд доларів, потім 2 мільярди, потім 20 мільярдів і більше, прокурор просто придумав більшу суму. Було зрозуміло, що Путін не має наміру вирішувати суперечку.
Податкове міністерство, кероване Кремлем, виправдовувало всі додаткові податки і штрафи, вигадуючи абсолютно нові правові концепції, які застосовувалися тільки до ЮКОСа, і неправильно застосовуючи російське податкове законодавство, зокрема, заднім числом приписуючи прибуток, отриманий торговими дочірніми компаніями ЮКОСа, материнській компанії за вищою податковою ставкою. Ймовірний рахунок ЮКОСа до сплати податків за 2000-2004 роки перевищив 30 мільярдів доларів США. Згідно з аналізом Парламентської Асамблеї Ради Європи, опублікованим у січні 2005 року, - загальний податковий тягар ЮКОСа, включаючи ретроактивні перерахунки, дійсно приблизно втричі перевищує податковий тягар його російських конкурентів, - а “податковий тягар за 2002 рік перевищує весь оборот ЮКОСа за цей рік.