Що стосується значущих економічних змін, то на шляху до них стоїть кілька перешкод. Перша - це внутрішні інвестиції. Мало того, що значна частина державних витрат є непродуктивною, влада також утримує інвестиції, необхідні для модернізації економіки. Окрім банальних цілей розкрадання та самозбагачення, обґрунтуванням такої політики є накопичення резервів та уникнення залежності від західних країн.
По-друге, західні санкції, запроваджені у відповідь на військову та диверсійну діяльність Путіна за кордоном, вже обмежили потік інвестицій та технологій до Росії ще до посилення заходів, запроваджених після вторгнення Путіна в Україну. Залучення іноземних фахівців і підприємців високого рівня в економіку країни скоротилося майже до нуля через міжнародну ізоляцію Росії після лютого 2022 року, а значна частина вищезгаданих фінансових резервів Кремля була заморожена. Ця ситуація навряд чи зазнає радикальних змін, оскільки ніхто не хоче посилювати кремлівську автократію, схильну до експорту насильства.
Нарешті, є питання про російські інституції та верховенство права. Держава під керівництвом Путіна продовжує демонструвати своє зверхнє ставлення до приватної власності та рішень міжнародних судів. Її власний парламент, суди та інші інституції не є незалежними. Сьогоднішня Росія - просто не найкраще місце для інвестування своєї енергії, кмітливості та капіталу. Регулярно спалахують скандали у вигляді корупції, відмивання грошей і навіть насильницьких злочинів - вибухів, отруєнь, вбивств.
На сьогоднішній день всі повинні розуміти, що Кремль розглядає економіку як інструмент політики. Простіше кажучи, досягти й утримати економічний успіх у путінській Росії можна, лише погодившись на корупцію або ставши агентом кремлівської політики. Саме про це слід пам’ятати західним інвесторам. Вашингтонський аналітичний центр Атлантік Консел написав у 2020 році, що “в Росії склалося “державно-кримінальне партнерство”, в якому тіньовий ринок фінансових послуг був монополізований СЕБ/ФСБ під керівництвом нинішнього директора ФСБ Олександра Бортнікова. Відтоді співробітники СЕБ (Служба економічної безпеки ФСБ) контролюють весь ланцюжок - від схем виведення грошей з бюджету до переведення цих коштів у готівку і відмивання їх за кордоном.
Путін хоче бачити себе повноцінним гравцем у “великій грі” глобальної геополітики, але стан російської економіки і суспільства не дає йому такої можливості. Тому він претендує на своє місце за столом переговорів іншими методами - граючи проти правил. Західним лідерам, схоже, цього вже достатньо. Адміністрація Байдена пообіцяла, що відтепер такі ігри будуть дорого коштувати Кремлю. Зі свого боку, Путін пообіцяв провести “червону лінію” в захисті російських інтересів, попередивши, що ті, хто її перетне, - пошкодують про скоєне так, як не шкодували ні про що вже давно. - Все могло б бути інакше, якби існувала реальна перспектива політичних змін. Але путінський режим у його нинішньому стані не готовий до реформ. Його закони повністю виключають можливість зміни владних структур за допомогою виборів.
У поєднанні з потоками державної пропаганди, шкільною освітою, зрежисованими політичними процесами і відвертим насильством це сприяє формуванню в суспільстві відчуття безнадійності. Водночас влада навмисно утримує рівень доходів населення в межах, коли люди перебиваються від зарплати до зарплати, чітко усвідомлюючи тотальну залежність себе і своїх родин. Все це знижує темпи економічного зростання Росії, але слугує збереженню політичного статус-кво.