Його культ особи став нагадувати Сталінський. Тепер він з’являється у військовій формі на армійських і військово-морських базах, пілотує винищувач у Чечні або стоїть біля танка, втихомирює сибірського тигра, керує автомобілем “Формули-1”, пірнає з аквалангом, щоб підняти з морського дна античні скарби, стріляє з арбалета у кита, забиває голи в хокейних матчах і навіть літає на мікролітаку, щоб супроводжувати перелітних журавлів у їхній подорожі на південь. Коли фотосесія президента без сорочки підвищила його рейтинг серед жінок-виборців, він був у захваті; коли її супроводжували брутальні коментарі російських гей-сайтів, він був розлючений. Газета “Комсомольська правда” надрукувала фотографії чоловіка-чоловіка під заголовком “Будь як Путін!, - а поп-пісня під назвою “Путін - сильна людина” злетіла в хіт-паради. З’явилися саркастичні припущення, що незабаром може настати час перейменувати Санкт-Петербург на Путінбург.
Володимир Путін хизується своїми принадами в Туві, 2007 рік
- *
Поклоніння роздувало самооцінку Путіна; образи його гідності, навіть конструктивна критика, зустрічали мстиве покарання. Коли в серпні 2000 року в Баренцевому морі затонув атомний підводний човен “Курськ”, він не повернувся з літньої відпустки; коли судно нарешті підняли, всі 118 осіб, які перебували на борту, були мертві. Коли телеканал ОРТ виступив з критикою операції “Курськ”, його власник Борис Березовський став мішенню Кремля і незабаром опинився у вигнанні. Власник іншого незалежного телеканалу, НТВ, Володимир Гусинський, був заарештований і утримувався у в’язниці, поки не погодився передати свої бізнес-інтереси державі, а потім був висланий з країни.
У доповіді Комітету з міжнародних відносин Сенату США, опублікованій у січні 2018 року, під назвою “Асиметричний наступ Путіна на демократію, - підсумовано недемократичні засоби, за допомогою яких він здобув і зараз утримує свою владу:
Володимир Путін здобув і зміцнив владу, використовуючи шантаж, страх перед тероризмом і війною. Відтоді він поєднує військовий авантюризм і агресію за кордоном з пропагандою і політичними репресіями вдома, щоб переконати внутрішню аудиторію в тому, що він відновлює велич Росії і її шановане становище на світовій арені. У той же час він наділив повноваженнями служби державної безпеки і використовував їх для зміцнення своїх важелів політичної, соціальної та економічної влади, які він використовував для того, щоб зробити себе і коло відданих йому людей надзвичайно багатими… Головними внутрішніми цілями Путіна є збереження своєї влади і збільшення своїх статків.
- *
Сенатори описують путінську модель державної влади як “авторитаризм, підкріплений корупцією, апатією і залізним кулаком; - але вони обережно зазначають, що це не є провиною російського народу, який не повинен бути заплямований злочинами режиму, що править ним. Простіше кажучи, Путін - це не Росія, а Росія - не Путін.
Усі антидемократичні режими бояться незалежного контролю; нелегітимний характер їхнього права на владу змушує їх не бажати відкритих дебатів, тому вони намагаються їх придушити. Путін зробив це за допомогою залякування і насильства, підкріплених сфабрикованими правовими обмеженнями та адміністративними санкціями. Законодавство, запроваджене у 2005 році, а потім посилене у 2012 році, заборонило іноземним НУО працювати в Росії, а також будь-яким місцевим організаціям, які, на думку Кремля, становлять “загрозу національним інтересам”. Десятки груп були закриті, в тому числі майже всі, що займалися моніторингом прав людини і демократії.
Активісти громадянського суспільства зазнають знущань і фізичних нападів. Політично вмотивовані судові переслідування проти мене та інших критиків путінського режиму з сфабрикованими звинуваченнями, автоматичними обвинувальними вироками і “зразковими” вироками стали сигналом для інших, що висловлювання своєї думки пов’язане з великим ризиком для особистого благополуччя. Наклепницькі кампанії, фейкові спецоперації та брехня були використані для демонізації політичних опозиціонерів, а провладні ЗМІ характеризували критику як нелояльність, а критиків - як зрадників. У лютому 2015 року провідний політичний активіст і колишній віце-прем’єр-міністр Борис Нємцов був застрелений під стінами Кремля після цілеспрямованої кампанії очорнення, спрямованої проти нього. Нємцов організовував протести проти економічного безгосподарювання Кремля і мав випустити доповідь про втручання Росії в Україну.