Спочатку ми з Інною жили в орендованій квартирі з двома маленькими кімнатами і вживаними меблями, а також стільцями і столом, які я позичив в офісі. Бізнес-клімат був жорстоким. Не буде перебільшенням сказати, що у мене були вороги і мене могли вбити, і Інна також була в зоні ризику. Але вона залишилася зі мною, залишалася життєрадісною, підтримуючою і нескінченно красивою; я не можу віддячити їй за все, що вона зробила для мене.
Моя дружина, Інна Ходорковська
- *
З роками просуватися вперед ставало все легше. Це було десятиліття беззаконня в Росії, але ми наполегливо працювали, і банк “Менатеп” здобув репутацію чесного та надійного. Люди зрозуміли, що з нами їхні гроші в безпеці. Це допомогло нам не тільки залучити багато приватних інвесторів, але й побудувати відносини з міністерствами, відомствами та державними організаціями, які відкрили в нас рахунки. За кілька років ми мали велику кількість відділень і значні обороти. Ми були першим російським банком, який розмістив свої акції на біржі.
В СРСР все швидко змінювалося, і будь-хто, хто мав розум і спритність, міг заробити багато грошей. Тоді не було фондової біржі та розвиненої системи приватних банків, тож якщо компанії вдавалося заробити валюту, то обміняти її можна було лише через державний банк за дуже неконкурентним курсом. Наша ідея полягала в тому, щоб знайти компанії, які перебували в такому становищі, і запропонувати їм кращий обмінний курс для конвертації їхньої твердої валюти в “м’які” рублі. Водночас ми знали, що багато державних підприємств мали величезні запаси пільгових рублів, які вони відчайдушно прагнули перетворити на іноземну валюту, щоб придбати життєво важливі технології за кордоном. Ми об’їздили всю країну в пошуках таких фірм, пропонуючи їм допомогу і беручи за це непогану маржу. Це, в свою чергу, дозволило нам увійти в сферу торгівлі іноземною валютою, яка була заборонена старою радянською Конституцією, каралася тривалими термінами ув’язнення або навіть смертю, але не була спеціально заборонена новим законодавством Горбачовської епохи. Ми були групою молодих людей - більшості з нас ще не виповнилося й 30 років - але ми перетворили “Менатеп” на один з найбільших комерційних банків Росії, і майбутнє відкривало перед нами ще більші можливості. Горбачовська лібералізація почала дозволяти нам бачити, як все робиться на Заході, і ми хотіли таких же свобод для себе.
*Розділ 2
ВІДКРИТЕ СУСПІЛЬСТВО
Росіяни, які боролися за свободу і демократію, традиційно шукали натхнення на Заході. Цінності західної ліберальної демократії та пов’язане з нею процвітання надихали цілі покоління усвідомленням того, що репресивне самодержавство, нав’язане їхній батьківщині, не було неминучим і що існує кращий спосіб ведення справ. У роки більшовицького правління Кремль усвідомлював небезпеку таких прагнень і прагнув не допустити, щоб російський народ дізнався про переваги життя на Заході. Комуністична держава здійснювала монополію на джерела масової інформації, поставивши під свій контроль засоби масової інформації, унеможлививши доступ до зарубіжних ЗМІ та заборонивши виїзд за кордон. Кремлівська цензура визначала, що можна писати в пресі, і диктувала, як ЗМІ повинні описувати життя за межами Радянського Союзу. Багато говорилося про вади капіталістичного суспільства - нерівність, бідність, колоніальну експлуатацію, злочинність і расову дискримінацію - і лише в дуже обмеженому обсязі дозволялося висвітлювати його досягнення. Багато радянських громадян - і я в тому числі - виросли, вірячи в те, що їм говорив Кремль. Потрібна була незалежність мислення і наполеглива допитливість, щоб виявити, що реальність відрізняється від офіційного зображення. Ми все ж таки ловили проблиски хороших речей на Заході, посилюючи їх через сарафанне радіо та самвидавні публікації, які поглиналися з великою охотою, значною мірою тому, що вони так різко контрастували з неприємностями повсякденного життя в СРСР.