Коли поважні західні політики входили до складу правління путінських компаній, сумнозвісних своїми корупційними схемами та розкраданням російського бюджету, це ускладнювало боротьбу з цими організаціями. Найвідомішим серед них був колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер. Наприкінці свого перебування на посаді у 2005 році Шредер погодився очолити комітет акціонерів консорціуму “Північний потік” - проекту газопроводу, що з’єднує Росію з Німеччиною, який він допоміг запустити за кілька тижнів до цього. Пізніше Шредер став головою правління Норд Стрім ЕйДжі, а також головою правління “Роснефти”, коли компанія вже перебувала під санкціями за свою роль у конфлікті в Україні. Метою “Північного потоку” було оминути традиційні транзитні країни, такі як Україна та Польща, і спрямувати постачання російського арктичного газу дном Балтійського моря безпосередньо до Німеччини. Проект був суперечливим від самого початку, особливо через центральну роль, яку відігравав багаторічний союзник Путіна і колишній агент Штазі Маттіас Варніг. Критики попереджали, що газопровід відкриє Путіну можливість погрожувати обмеженням поставок газу в Україну і Польщу, не ставлячи під загрозу постачання на Заході, що є особливо мстивим засобом примусу. Отже, рішення, прийняте після вторгнення в Україну, заблокувати “Північний потік” стало значним поворотним моментом.
Я давно відчував брак сильного західного лідерства. Але нещодавні рішення про заморожування активів не лише тих росіян, які беруть участь в операціях, спрямованих безпосередньо проти США, але й тих, хто бореться з вільною пресою, порушує права людини та бере участь у корупції, матимуть реальний вплив. Забезпечення дотримання санкцій має вирішальне значення, але життєво важливо застосовувати їх разом з цілями розвитку, підтримуючи людей в Росії, які прагнуть змінити ситуацію на краще. Спроба Кремля ізолювати російський народ від правди про війну в Україні ризикує перетворити Росію на ще одну Північну Корею з населенням, герметично ізольованим від зовнішнього світу. Цього не можна допустити. Культурні та наукові обміни, допомога в освіті та вихованні нового покоління повинні підтримуватися там, де це можливо, оскільки тільки це допоможе побудувати громадянське суспільство майбутнього. Якими б добрими намірами не керувалися ті, хто пропонував запровадити санкції у сфері культури, освіти і науки, це не має сенсу в довгостроковій перспективі; після закінчення війни і гарантування українського суверенітету в майбутньому буде життєво важливо відновити культурні зв’язки між Росією, Європою і Заходом в широкому розумінні. Якщо цього не станеться, Заходу буде важко показати себе союзником російського народу, а не просто силою, яка прагне повалити його уряд.
*Розділ 20
ВИ НЕ В БЕЗПЕЦІ
На початку липня 2018 року, як і багато людей у Сполученому Королівстві, я відкрив газету і побачив заголовки про подружжя середнього віку в південному англійському місті Солсбері, яке загадково захворіло. Чотирма місяцями раніше Солсбері стало місцем замаху агентів Кремля на колишнього офіцера російської військової розвідки Сергія Скрипаля, і британські ЗМІ вже проводили зв’язок між цими двома подіями. Як людина, що має безпосередній досвід застосування методів Володимира Путіна, я знав, що це не має сенсу. У свідомості путінського режиму Скрипаль був законною мішенню - людиною, яка висловила свою огиду до людей, які керують його батьківщиною, співпрацюючи з британцями; але пара в останній історії не мала жодного стосунку до Росії чи взагалі до політики. Дон Стерджесс і Чарлі Роулі було близько 40 років, вони були безробітними і перебували на узбіччі британського суспільства. Дон, мати трьох дітей, зловживала наркотиками, і вони з Чарлі жили в гуртожитках для бездомних. Відомо, що пара рилася в сміттєвих баках і контейнерах для переробки відходів. Чому ж Володимир Путін обрав їх мішенню для своїх кілерів?
Протягом наступних тижнів жахлива правда з’ясувалася. Вранці в неділю, 30 червня, Дон Стерджесс несподівано знепритомніла. Викликали швидку допомогу, і Дон відвезли до лікарні. Пізніше того ж дня захворів Чарлі Роулі, і його теж відвезли до лікарні. Стан Дон погіршився, і вона впала в кому. Лікарі вирішили, що її не можна врятувати, і 8 липня її систему життєзабезпечення було відключено. Коли поліція Вілтширу дійшла висновку, що це була нечесна гра, історія стала національною новиною. Через два дні Чарлі прийшов до тями. У лікарні повідомили, що він більше не перебуває в критичному стані, але його здоров’я було серйозно підірвано; невідома речовина завдала серйозної шкоди функціонуванню його центральної нервової системи.