Затверджено вченою радою Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України (протокол № 5 від 30 грудня 2004 р.)
Науковий редактор: Л.М. КРИВОЧЕНКО, кандидат юридичних наук, професор, в. о завідувача кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
Рецензенти: Б.Г. РОЗОВСЬКИЙ, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України (Луганська академія внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України); М.В. КАРЧЕВСЬКИЙ, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права (Луганська академія внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України)
Передмова
Одним з інститутів кримінального права, який зазнав істотних змін у зв’язку з прийняттям КК України 2001 року, є інститут призначення покарання, особливо проблеми загальних засад призначення покарання.
Не можна не визнати того, що цей інститут в правовій державі є одним із найважливіших, оскільки безпосередньо торкається основних прав і свобод людини. Тому дослідження цього інституту, обґрунтування сутності його норм, їх відповідності умовам побудови правової держави та громадянського суспільства в Україні, формулювання пропозицій щодо його вдосконалення є актуальним і своєчасним. Особливо важливим є дослідження таких питань, як поняття загальних засад призначення покарання, їх відмежування від принципів призначення покарання; визначення видів загальних засад призначення покарання та їх змісту; обґрунтування виділення в законі спеціальних засад призначення покарання, їх змісту та значення для досягнення мети покарання.
Дослідженню зазначених проблем у науці кримінального права приділяли й приділяють серйозну увагу відомі вчені-криміналісти. Питання покарання та його призначення знайшли відбиття в роботах М.І. Бажанова, Є.В. Благова, Я.М. Брайтона, Г.С. Гаверова, І.М. Гальперіна, І.І. Гореліка, В.К. Дуюнова, О.О. Жижиленка, В.І. Зубкової, Ю.А. Красікова, Г.А. Кригера, Л.А. Круглікова, І.І. Карпеця, Т.А. Леснієвські-Костаревої, Ю.Б. Мельникової, Г.П. Новосьолова, П.П. Осипова, Л.А Прохорова, М.А. Скрябіна, М.Н. Становського, О.Г. Фролової, М.Д. Шаргородського, О.В. Шидловського, В.І. Тютюгіна, Р.Н. Хамітова та інших. Значна кількість наукових робіт присвячена розкриттю окремих видів загальних засад призначення покарання чи спеціальних правил призначення покарання[1].
Усі ці розробки створили серйозну підставу для подальшого розвитку теорії й практики призначення покарання, визнавши проблему загальних засад призначення покарання як самостійну наукову проблему, котра має значення для законодавства та практики його застосування.
Однак ціла низка питань залишається нерозкритою чи дискусійною. Так, потребують певної уваги проблеми сутності загальних засад призначення покарання. Залишаються невирішеними питання про принципи призначення покарання і їх співвідношення з загальними засадами призначення покарання, а також проблеми визначення юридичної природи правил, зазначених у ч. 3 ст. 43, ст. ст. 68, 70, 71, 103 КК та їх співвідношення з загальними засадами призначення покарання.
Значення дослідження проблеми призначення покарання зумовлено й тим, що КК України 2001 року, по-новому визначивши низку положень інституту призначення покарання, викликав потребу в їх науковому обґрунтуванні.
Такий стан теоретичного розроблення проблеми впливає і на практику. Аналіз судової практики свідчить про численні порушення норм кримінального закону щодо призначення покарання. Ці обставини визначили гостроту проблеми призначення покарання, необхідність упровадження результатів теоретичних розробок у правозастосовчу практику та законодавство.
Усе це зумовило вибір предметом дослідження інститут призначення покарання. Усвідомлюючи його надзвичайну складність і багатоплановість, ми не претендуємо на вичерпне вирішення питань, які досліджуються.
У книзі проаналізовано КК України 2001 року та КК, що діяли раніше, стосовно питань призначення покарання, проведено їх порівняння з кримінальним законодавством зарубіжних країн, досліджено наукову літературу щодо теми, яка розглядається, використано роз’яснення Пленуму Верховного Суду України з питань призначення покарань.
Наукова обґрунтованість зроблених у цьому дослідженні висновків і пропозицій забезпечується ретельним аналізом чинного кримінального законодавства та правової літератури, статистичними даними узагальнення судової практики врахування загальних і спеціальних засад призначення покарання. Було вивчено й узагальнено 345 кримінальних справ, що розглядалися Верховним Судом України та судами Луганської області.
1
Див.: Васильева Я.Ю. Учет обстоятельств, отягчающих наказание, по российскому уголовному законодательству: Автореф. дис… канд. юрид. наук. — Иркутск, 2000; Гаскин С.С. Отягчающие обстоятельства и их значение для индивидуализации уголовной ответственности и наказания: Автореф. дис… канд. юрид. наук. — М., 1981; Кургузкина Е.Б. Теория личности преступника и проблемы индивидуальной профилактики преступлений: Автореф. дис… д-ра юрид. наук. — М., 2003; Махінчук В.М. Адекватність кримінального покарання як філософсько-правова проблема: Автореф. дис… канд. юрид. наук. — К., 2002; Плешаков А.М. Назначение более мягкого наказания, чем предусмотрено законом: Автореф. дис… канд. юрид. наук. — М., 1979; Хамитов Р.Н. Специальные правила назначений наказания за единичное преступление по российскому уголовному праву: Автореф. дис… канд. юрид. наук. — Казань, 2001; Флоря Е.К. Личность преступника (криминологическое и уголовно-правовое исследование). — Автореф. дис… канд. юрид. наук. — М., 2003.