Безумовно, проблема ефективності санкцій — це "проблема велика й складна, яка вимагає серйозних зусиль криміналістів, проблема, багато в чому зовсім не досліджена”[140]. У теорії кримінального права щодо питання конструювання санкцій і їх критеріїв учені висловлювали різні думки. Так, на погляд М.І. Ковальова, санкції повинні відповідати ступеню небезпечності діяння з точки зору кримінальної політики, моралі, правосвідомості, бути внутрішньо узгодженими між собою[141]. На його думку, межі санкції залежать від широти диспозиції кримінально-правової норми. Цієї ж позиції дотримувався і П.П. Осипов[142]. М. Кондрашов писав, що законодавче конструювання меж санкцій обумовлено об’єктивними процесами, об’єктивними обставинами: змінами в соціальній і політичній обстановці, набутим досвідом боротьби зі злочинністю, даними судової практики, результатами наукових досліджень[143]. А.М. Ігнатов стверджував, що оптимальні розміри санкцій визначаються на основі ступеня суспільної небезпечності й поширеності діяння, об’єктивних і суб’єктивних ознак злочину, ступеня суспільної небезпечності особи злочинця, рівня суспільної правосвідомості[144]. А.П. Козлов і В.І. Зубкова головним критерієм конструювання санкцій визначають важливість і цінність суспільних відносин, поставлених під охорону кримінального закону, які виступають об’єктом злочину[145]. На думку О.Г. Фролової, "в основу побудови кримінально-правових санкції повинно бути покладено дотримання принципів законності, рівності громадян перед законом, справедливості, демократизму, гуманізму, диференціації відповідальності та індивідуалізації покарання"[146].
Не применшуючи значення наведених критеріїв, слід сказати, що побудова санкцій залежить від безлічі чинників, серед яких перш за все, на нашу думку, необхідно відзначити такі.
По-перше, конструювання санкції зумовлено змістом диспозиції кримінально-правової норми, оскільки санкція, будучи тісно пов’язаною з диспозицією, повинна точно відтворювати всі її особливості й повністю їй відповідати, тобто об’єктивно відображати ступінь тяжкості вчиненого й особливості суб’єкта злочину. Адже саме в характері й розмірі покарання, передбаченого в санкції, знаходить вираз ступінь небезпечності діяння, його тяжкість[147]. Тому склад злочину, визначений у диспозиції кожної конкретної статті Особливої частини КК України, виступає підставою визначення меж санкції[148], виражаючи при цьому типовий ступінь тяжкості злочину. А санкція, у свою чергу, "за своєю суттю являє законодавчу оцінку небезпечності діяння, що передбачене в конкретній нормі"[149]. Саме через це в санкції статті повинні знайти відбиття всі особливості конструювання ознак складу злочину: ступінь формалізації ознак, наявність оцінних категорій, привілейованих або кваліфікуючих ознак. У зв’язку з цим справедливо зазначають М.І. Ковальов і А.П. Козлов, що чим вища формалізованість диспозиції, тим меншим має бути розрив між мінімумом і максимумом санкції. А чим більша диференціація ознак у диспозиції, на їх думку, тим ширшими повинні бути межі санкції[150].
По-друге, при визначенні меж санкції кваліфікованих чи привілейованих складів злочинів законодавець має виходити з передбачених у КК меж санкцій основних складів злочинів[151]. Водночас при формуванні меж санкції статті, яка передбачає склад злочину з кваліфікуючими або привілейованими ознаками, повинна знайти відображення істотна зміна ступеня тяжкості злочину (його підвищення або зменшення).
По-третє, визначення законодавчих меж санкції зумовлюється не тільки типовим ступенем тяжкості злочину, але й суворістю регламентованих у КК видів покарань (характером і обсягом карального впливу) та їх різних комбінацій.
Щодо побудови санкцій за злочини з кваліфікованими та привілейованими складами в теорії кримінального права вчені висловлювали різні пропозиції. Наприклад, МЛ. Панов визнає за необхідне конструювати санкцію за кваліфікований злочин (R) за принципом лінійного рівняння: R = S(l) + S(2), де S(l) — покарання за основний злочин, a S(2) — покарання, установлене за кваліфікуючу ознаку, зокрема, у таких випадках, коли воно складає окремий злочин[152].
Т.А. Леснієвські-Костарева більш широко тлумачить правила конструювання санкцій кваліфікуючих і (або) привілейованих складів злочину. Вона вважає, що слід дотримуватися таких правил: 1) кваліфікуюча ознака покликана впливати на типове покарання приблизно однаковою мірою щодо всіх видів злочинів; 2) кваліфікуючі ознаки, які відображають істотно різний рівень суспільної небезпечності, повинні по-різному впливати на типове покарання; 3) кваліфікуючі ознаки повинні, як правило, змінювати і верхню, і нижню межу типового покарання; 4) при конструюванні санкції за кваліфіковані види злочинів необхідно звертати увагу на співвідношення їх з межами санкції основного складу, і особливо на формулювання змісту і меж санкцій за кваліфіковані види злочинів[153].
140
Див.: Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. — К.: Вища школа, Головное изд-во, 1980. — С. 28.
142
Див.: Осипов П.П. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций (аксиологические аспекты). — Л.: Изд- во ЛГУ, 1976.
143
Див.: Кондрашов Н. Меры наказания в законе и на практике // Социалистическая законность. — 1968. — № 2. — С. 20.
144
Див.: Игнатов А.Н. Совершенствование уголовных санкций как средство повышения эффективности исполнения наказания в виде лишения свободы //Комплексная разработка проблем исполнения наказания. — М.: ВНИИ МВД СССР, 1979. — Вып. 50. — С. 50.
145
Див.: Козлов А.П. Проблемы определения пределов уголовноправовых санкций. — С. 134; Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика. — М.: НОРМА, 2002. — С. 208.
146
Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів). — К.: АртЕк, 1997.
148
Ще багато років тому А.Н. Трайнін зазначав, що "склад злочину вказує в межах, зазначених законом, рід и міру покарання, що відповідне цьому злочину". (Див.: Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. — М., 1957. — С. 313–314).
149
Див.: Зубкова В.И. Проблемы построения и взаимообусловленности санкций и категории преступлений в УК РФ // Уголовное право. — 2002. — № 4. — С. 19.
150
Див.: Ковалев М.И. Советское уголовное право. — Свердловск, 1974. — С. 210–215; Козлов А.П. Уголовно-правовые санкции (проблемы построения, классификации и изменения). — Красноярск, 1989. — С. 67–68.
151
Див.: Лесниевсхи-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. — М.: НОРМА, 1998. — С. 225.
152
Див.: Панов Н.И. Основные проблемы способа совершения преступлений в советском уголовном праве: Автореф. дис… канд. юрид. наук. — Харьков, 1987. — С. 22.
153
Див.: Лесяиевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. — М.: НОРМА, 1998. — С. 227–233.