Основними функціями галузевих принципів, зокрема принципів кримінального права, є: 1) формування кола тих основних ідей, положень, які мають стійкий характер, зумовлений певним рівнем розвитку суспільства, соціальними цінностями, які сформувалися в ньому; 2) визначення основного змісту всієї сукупності норм кримінального права, які зумовлюють його специфіку та спрямованість; 3) юридичне закріплення в кримінально-правових нормах певних вимог, загальних положень, обов’язкових як для законодавця, так і для правозастосовчих органів.
Виходячи з ознак кримінально-правових принципів, Слід визнати недостатньо повною їх характеристику, запропоновану В.О. Гацелюком. Він вважає, що ці принципи являють собою "найбільш загальні, закріплені кримінальним законом положення, які визначають структуру кримінального права і дають уявлення про його метод, виступають у вигляді нормативної основи регулювання кримінально-правових відносин і відбивають рівень громадської правосвідомості"[6]. За такого розуміння цих принципів втрачається основна їх функція — визначати зміст норм кримінального права.
Інституціональні принципи — це принципи окремих інститутів тієї чи іншої галузі права. Що стосується їх виділення, то в теорії права це питання вирішувалось і вирішується неоднозначно. Серед існуючих точок зору можна вирізняти дві, протилежні за своїм змістом. Перша: нижчим ступенем у системі принципів права є галузеві принципи[7]. Друга: крім загальноправових і галузевих принципів, існують також і принципи окремих інститутів, значення яких визначається змістом певної сукупності однорідних норм[8].
Аналіз окремих інститутів кримінального права свідчить, що саме друга позиція є найбільш обґрунтованою, тому що вона відбиває реальне існування в рамках однієї галузі права різних інститутів, їх специфіку та значення: інститут стадій вчинення злочину, інститут співучасті, інститут покарання тощо.
Саме інституціональні принципи відображають найбільш типові, основні й істотні ідеї, положення, що визначають сутність і зміст конкретного інституту, його спрямованість і значення, адекватність принциповим положенням права в цілому. Від правильного тлумачення інституціональних принципів залежить не тільки найбільш повне визначення сутності певного інституту, але й шляхи його подальшого вдосконалення.
Принципи конкретного інституту права, забезпечуючи єдність правового регулювання певного кола однорідних суспільних відносин, існують не окремо від загальноправових, міжгалузевих і галузевих принципів, а доповнюють, конкретизують їх залежно від особливостей цього інституту.
Саме такі принципи й лежать в основі інституту призначення покарання, визначаючи його сутність, ознаки, соціальне призначення, а їх урахування в правозастосовчій практиці забезпечує досягнення мети покарання.
Однак у теорії кримінального права не вироблено єдиного підходу до визначення їх поняття. Так, А.Д. Соловйов розумів під такими принципами "закріплені в нормах кримінального та кримінально-процесуального права положення, які встановлюють підстави, умови та порядок застосування кримінального покарання"[9].
За думкою Л.А. Прохорова, принципи призначення покарання — це "керівні ідеї, які втілюють у собі ту чи іншу характерну рису всіх норм КК, що регламентують порядок призначення покарання"[10].
М.І. Бажанов під такими принципами розумів ті вихідні, найважливіші положення, закріплені в нормах кримінального законодавства, які визначають усю діяльність судів щодо застосування покарання до осіб, винних у вчиненні злочину[11].
С.А. Велієв принципами інституту призначення покарання вважає основоположні ідеї, які закріплені в кримінальному законі або випливають із його тлумачення та визначають усю природу системи покарання і якими керуються суди при призначенні покарання[12].
6
Див.: Гацелюк В.А. Реализация принципов уголовного права Украины: проблемы и перспективы. — Луганск: РИО ЛАДД, 2003. — С. 13.
7
Див.: Денисов А.И. Теория государства и права. — М., 1948. — С. 312; Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / За ред. П.С. Матишевського та ін. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — С. 18.
8
Див.: Бажанов М.І. Принципи призначення покарання за радянським кримінальним правом //Радянське право. — 1971. — № 2. — С. 78–82; Явич Л.С. Право развитого социалистического общества: Сущность и принципы. — М.: Юридическая литература, 1978; Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. — К.: Юрінхом Інтер, 1998. — С. 24–25; Гацелюк В.А. Реализация принципов уголовного права Украины: проблемы и перспективы. — Луганск: РИО ЛАДД, 2003. — С. 28.
9
Див.: Соловьев АД. Применение наказания по советскому уголовному праву. — М.: Госюриздат, 1985. — С. 7.
10
Див.: Прохоров Л.А. О понятии и соотношении принципов и общих лачал назначения наказания / / Проблемы борьбы с преступностью. — Омск, 1979. — С. 26.
11
Див.: Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. — К.: Вища школа, 1980. — С. 11.
12
Див.: Велиев СЛ. Принципы назначения наказания. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. — С. 113.