Оцінюючи ці позиції, важко погодитися з поглядом А.Д. Соловйова на сутність усіх принципів інституту призначення покарання як положень, що закріплені в нормах кримінального та кримінально-процесуального права. По-перше, на нашу думку, принципи призначення покарання як основні, провідні, визначальні ідеї не обов’язково повинні бути зазначені в конкретній нормі. Обов’язковим є те, щоб норми кримінального права відбивали у своєму змісті дані принципи, були зумовлені ними, а тим самим закріплювали їх. По-друге, принципи призначення покарання є специфічними й не поширюються на декілька чи одну галузь права, вони є лише принципами певного кримінально-правового інституту.
У запропонованому Л.А. Прохоровим визначенні правильно розкрито основний зміст поняття принципу як керівної ідеї. Однак у ньому не знаходить відбиття те, що саме принципи призначення покарання лежать в основі змісту кримінально-правових норм, які складають інститут призначення покарання, а не навпаки: принципи призначення покарання є первинними відносно кримінально-правових норм, які саме й повинні відбивати зміст керівних ідей.
Недостатньо точним уявляється й визначення принципів інституту призначення покарання, сформульоване С.А. Велієвим: у ньому не підкреслюється, що ці принципи повинні відбивати сутність покарання, його мету та мають бути підставою формування всіх кримінально-правових норм щодо призначення покарання. Більш обґрунтованою є позиція М.І. Бажанова, оскільки в ній підкреслено, що принципи як вихідні, найважливіші положення закріплюються в нормах кримінального закону і визначають зміст усієї діяльності суду щодо призначення покарання.
Неоднозначно в теорії кримінального права визначаються також система і види принципів призначення покарання. Десятиріччя тривала і триває сьогодні дискусія щодо цієї проблеми. Так, В.Д. Меньшагін і Л.А. Прохоров визначали вузьке коло принципів призначення покарання, що формують систему: законність, гуманність та індивідуалізація[13]. Деякі вчені до цієї системи відносять також інші принципи: гуманізм, демократизм, правосвідомість, караність за суспільно небезпечне (злочинне) діяння[14]; обґрунтованість покарання, справедливість покарання[15]; визначеність покарання в судовому вироку та обов’язковість його мотивування у вироку суду[16]; цільову спрямованість покарання, економію заходів кримінально-правової репресії, а також рівність громадян перед законом та інші загальноправові й кримінально-правові принципи[17]. На думку В.Н. Бурлакова, принципами призначення покарання є лише доцільність і ефективність покарання[18]. Таке різне тлумачення принципів призначення покарання залишається і сьогодні[19].
Проаналізувавши різні точки зору щодо системи та видів принципів призначення покарання, можна зробити висновок, що вихідним у дослідженні цієї проблеми є питання про ті критерії, які повинні бути покладені в основу виділення таких принципів. Правильно підкреслено, що "усунення суперечливого підходу до визначення системи принципів призначення покарання неможливе без установлення критеріїв, на підставі яких можна виділити ті чи інші положення як принципи"[20]. Такі критерії формулюються в науці по-різному. Наприклад, на думку Г.П. Новосьолова, "системоутворюючими зв’язками та відносинами при виділенні принципів призначення покарання є ті, що складаються між мірою покарання й обставинами, які зумовлюють її вибір"[21]. Г.А. Кригер вважав, що таким критерієм виступає "спрямованість, характер, назва й обсяг застосування державного примусу й інших заходів впливу, необхідних і достатніх для реалізації функції права і виконання завдань правового регулювання"[22]. Т.В. Непомняща визначає як критерій поділу принципів сферу їх дії[23].
Оцінюючи запропоновані в літературі критерії формулювання системи принципів призначення покарання, необхідно виходити з того, що наведені критерії у своїй сукупності перш за все повинні виражати найбільш вагомі ознаки, які відбивають зміст цих принципів. По-друге, не можна побудувати цю систему без урахування соціальної зумовленості покарання, у відриві від законодавчо визначеної його мети, її видів: ефективність системи принципів призначення покарання виявляється саме в здатності досягнення мети покарання, передбаченої в ч. 2 ст. 50 КК України.
13
Див.: Меньшагин В.Д. Применение наказания по советскому уголовному праву. — М.: Изд-во Моек. ун-та, 1958. — С. 5; Прохоров Л.А. Общие начала назначения наказания в советском уголовном праве // Научные записки Киевского университета. — Т. 12. Вып. 1. — К., 1953. — С. 51.
14
Див.: Брайнин Я.М. Принципы применения наказания в советском уголовном праве. // Научные записки Киевского университета. — Т. 12, вып. 1. — К., 1953. — С. 51.
15
Див.: Шнейдер А.М. Назначение наказания по советскому уголовному праву. — М., 1957. — С. б; Бабаев М.М. Индивидуализация наказания несовершеннолетних. — М., 1968. — С. 3.
16
Див.: Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. — К.: Вища школа, 1980. — С. 11.
17
Див.: Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве. (Вопросы теории). — Воронеж: Изд-во Воронеж, ун-та, 1985. — С. 50.
18
Див.: Бурлаков В.М. Личность преступника и назначение наказания: Учебное пособие. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. — С. 29–31.
19
Див.: Непомнящая Т.В. Общие начала назначения наказания и критерии назначения наказания / / Журнал российского права. — 1999. — № 12. — С. 78; Махінчук В.М. Адекватність кримінального покарання як філософсько-правова проблема: Автореф. дис…. канд. юрнд. наук. — К., 2002. — С. 7; Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник /Под ред. Е.Я. Стрельцова. — X.: ООО "Одиссей", 2002. — С. 217; Маляренко В.Т. Про покарання за новим Кримінальним кодексом України. — К.: Фонд "Правова ініціатива", 2003. — С. 77; Лазуткин А.И. Социальноправовая характеристика принципов института назначения наказания и иных мер уголовно-правового характера // Российский следователь. 2004. — № 9, — С. 24; Велиев С.А. Принципы назначения наказания. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. — С. 124; Кругликов Л.Л. О правовой природе и содержании ч. 2 ст. 60 УК РФ // Уголовное право: стратегия развития в XXI веке: Материалы второй междунар. научно-практ. конференции 27–28 января 2005 г. — М.: МГЮА, 2005. — С. 147.
20
Див.: Скрябин М.А. Общие начала назначения наказания и их применение к несовершеннолетним. — Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1988. — С. 14.
21
Див.: Новоселов Г.П. О системе принципов назначения наказания // Развитие социальной деятельности советского государства и права: Об. науч. тр. — Свердловск: Изд-во УрГУ, 1980. — С. 126.
22
Див.: Кригер Г.А. Место принципов советского уголовного права в системе принципов права //Советское государство и право. — 1981. — № 2. — С. 104.
23
Див.: Непомнящая Т.В. Общие начала назначения наказания и критерии назначения наказания // Журнал российского права. — 1999. — № 12. — С. 76 або Непомнящая Т.В. О принципах назначения наказания // Журнал российского нрава. — 2003. — № 9. — С. 80.