Все здавалося справжнім — і барвисті пташки, що пурхали й щебетали на гілках, і струмочки, що дзюрчали в траві, і синє небо з білими хмарками. За кущами неголосно перегукувались невидимий багатоголосий хор і потужний симфонічний оркестр. І все-таки чогось не вистачало.
Бракувало людей. Крім камердинера містера Кейз-Ола, не було навіть служників — усе виконували автоматичні пристрої. І оце безлюддя пригнічувало мільйонерів.
Усі вони, як і Кейз-Ол, зневажали народ і боялись його. Але коли б зараз на вулицях цього міста, десь за надійною огорожею, вирував натовп, кожен мільйонер почувався б краще.
Тільки ні, мертво, безлюдно в Уранії. Місто було схоже на театр, де після вистави забули вимкнути світло й радіо. І ця неприродність призводила до того, що навіть цілком реальні речі довкола здавалися кожному чимсь штучним і ефемерним.
Всі вони знають, що над блакиттю неба Уранії нависла величезна маса землі та води. Розрахунки розрахунками, але проти могутніх катаклізмів, що руйнують цілі континенти, не вистоять ніякі утвори людських рук. Може, і древні рапанури так само пишалися своїми підземними склепами, аж поки загинули під ними.
Чи варто ж ризикувати життям? Чи варто, йдучи вслід за Кейз-Олом, кидати виклик усьому людству?
Такі думки перебігали в головах мільйонерів під час банкету. Спроби Кейз-Ола розворушити компанію не привели ні до чого, і він, за непомітним знаком Мей, оголосив, що покидає «наймудріших», бо його наречена почуває себе недобре.
Відсутність Кейз-Ола не додала бадьорості екскурсантам. Навпаки, якщо раніше дехто з підлабузників намагався хоч сяк-так вдавати веселість, то тепер запала просто-таки похоронна мовчанка.
Сидячи перед екраном телевізора, Кейз-Ол уважно спостерігав цей сумний банкет. Трильйонер був надто розумний і досвідчений, щоб поставитися легковажно до такого настрою «наймудріших».
— Мерзотники! — прошепотів він, не стримавши роздратування.
— Заспокойтеся, любий, — тихо сказала Мей. — А як, по-вашому, повинні реагувати барани, яких женуть до різниці?
— Барани? Ні, моя люба, це хижаки, та ще й з гострими іклами, але їм не вистачає хоробрості. — Він вимкнув телевізор, підвівся. — Ну, що ж, Мей, їдьмо!
Через кілька хвилин темним тунелем уже мчав електропоїзд, у якому було тільки троє пасажирів. Куди вони їхали? Що замислив трильйонер? Айт цього не знав. Доводилося чекати. В усякому разі, виїхати звідси і лишити «наймудріших» Кейз-Ол не міг.
Електропоїзд заїхав до порту, зупинився на пристані.
— Лишайтесь тут, моя люба! — сказав Кейз-Ол і швидко попрямував до головного трапа «Монії». Незабаром за кормою лайнера завирувала вода. «Монія» повільно рушила вперед, м'яко торкнулася причалу. В її носовій частині розчинилися широкі ворота. Звідти почала виповзати якась потвора, схожа на велетенську сколопендру. Її лускатий панцир вібрував і виблискував. Потвора обмацувала простір перед собою довгими пружними сяжками і одкидала геть усе, що траплялося на шляху.
— Непогано! — промимрив Айт.
Він збагнув, що Кейз-Ол хоче вдарити по своїх нестійких спільниках новим козирем, продемонструвати не бачену досі машину знищення.
Потвора підповзала все ближче. Айт, вдаючи переляк, повільно одступав. А Мей пішла вперед.
— Ну? — глузливо запитала дівчина, коли металеві сяжки майже торкнулись її ніг.
Потвора ніби цього й чекала. Вона схилила голову в незграбному поклоні і завмерла.
— Чудово! — Кейз-Ол легко зіскочив на землю з відкритої кабінки на спині потвори і став проти Мей. — Машина вклоняється вам, хоробра царице краси! Це не якийсь жалюгідний автомат. Вона все розуміє! І скоряється кожному слову володаря! Сідайте, моя люба!
«Машина розуміє! — глузливо подумав Айт. — Якби ти, дурню, знав бодай десяту частину того, що знає з кібернетики інженер Айт, то збагнув би, що ця машина скорятиметься не тільки тобі! Вона стане з твого служника твоїм найстрашнішим ворогом і зробить те, чого не зумів би зробити бідолашний Ем!»
Айт зустрівся поглядом з Мей. В її очах теж не було ні подиву, ні захоплення. Тільки промайнули жваві смішинки — так, ніби й вона прекрасно знала можливості цієї електронно-обчислювальної злагоди і всю глибінь самоошукання Кейз-Ола.
А трильйонер пишався своєю могутністю.
— Вперед!
Машина враз рушила з місця, обережно обминула електрокар, посунула до воріт тунелю, розчинила їх і помчала в напрямку Уранії.
Розділ VII
Кнопка «Стоп!»
Трапилось нещастя: розумна й лагідна «Крихітка», улюблениця всіх працівників інституту автоматики Союзу Комуністичних Держав, збожеволіла.