— Злякалась?
— Дуже. А що сталося? Чому ота «сколопендра» збожеволіла?
— Збожеволіла? — засміявся він щиро. — А втім, ти маєш рацію. Як ти тут опинилась?
— Прийшла на побачення до тебе! — Тессі знову стало легко й вільно. — Ти не радий?
— Навпаки. Щось трапилось?
— Заарештовано… Псойса… — Тессі замалим не сказала: Айта. — Крім того, мені треба знайти Головного Радіотехніка. Мей передала йому записку.
— Він зараз прийде. Хочеш бачити Кольріджа?
— Звичайно.
— Ну, коли так… — Люстіг відчинив дверцята в бічній стіні. — Татусю Кольрідж!
— Агов! — почулося звідти глухо, немов з льоху.
— Вас хоче бачити молода красива дівчина.
— Яка? — В отвір висунулась скуйовджена голова. — Тессі? Дочко, не тікай, доки я виплутаюсь з оцих клятих дротів.
— Я не втечу.
За хвилину він уже стояв поруч неї, простягаючи цукерку. І цей напівжартівливий знак уваги зворушив і розчулив Тессі. Вона обняла старого, поцілувала в лоба:
— Я люблю мого татуся Кольріджа!
— І він тебе, дочко!
— От тобі й маєш! Освідчуються серед білого дня! — Люстіг засміявся, але трохи неприродно. — Кольрідж, Тессі запитує: чому «сколопендра» збожеволіла?
— Чому? Ах, так — вона ж лікар! — Кольрідж з підкреслено серйозним виразом обличчя взяв зі столика невеличкий блокнот. — Прошу! Це — детальна настанова, як зробити божевільною першу-ліпшу електронно-обчислювальну машину… Ти, звичайно, знаєш, що таке дивергенція магнітного потоку?
Тессі повільно похитала головою. Ні, вона не знала, що ото за дивергенція, і не думала про божевілля машини. В пам'яті зараз перебігали довгі-довгі місяці життя в Лос-Алайні, задушевні розмови з Кольріджем, його розповідь про власного батька. Коли б не Люстіг, Тессі зараз сказала б: «Я знайшла справжню людину, татусю Кольрідж. Благословіть наше кохання і допоможіть його врятувати!»
Незабаром прийшов Головний Радіотехнік — невисокий мужчина з ясними-ясними синіми очима. Тессі передала йому записку, переказала слова Мей. Він прочитав, гмикнув. Простяг папірець Кольріджу.
— Ви розумієте, що це означає?
— Щось погане, друзі? — стривожилась Тессі.
— Погане?! — Кольрідж посміхнувся, скуйовдив їй волосся. — Тессі, золотко, ти навіть не підозрюєш, що ти принесла! Ми встругнемо таку штуку, що «сколопендри» містера Кейз-Ола не божеволітимуть, а просто скаженітимуть!
— Я дуже рада. Мені можна йти?
— Так. — Головний Радіотехнік щось швидко накреслив на аркуші паперу. — Зайдіть до батька, погомоніть з ним. Завтра він принесе вам невеличку деталь — так званий барабан пам'яті. Передасте Мей.
— А що їй сказати?
— Скажіть… — Головний Радіотехнік підвів голову. — Скажіть, що я дуже хвилююсь за неї.
«Хто це — коханий? Просто друг?.. — Тессі придивилась пильніше. — Стривай, чому це обличчя видається таким знайомим?»
В синіх-синіх очах Головного Радіотехніка перебігли лукаві іскринки: він, мабуть, зрозумів, яке питання готове зірватись з уст дівчини.
— Гаразд! — задерикувато сказала Тессі. — Я передам їй навіть те, що ви подумали.
— Ні, Тессі, прочитати людські думки не так просто! — іскринки в його очах згасли. — І це дуже добре.
До головного тунелю «Містечка науки» Тессі провів Люстіг. Всю дорогу мовчали і, навіть розлучаючись, тільки потисли одне одному руки.
— Щасти тобі, Тессі!
— До зустрічі, Люстіг!
Вона провела поглядом його міцну, ладну постать, чомусь зітхнула і повільно пішла праворуч, до лабораторії свого батька.
Тунель уже спорожнів: «сколопендри» заповзли до сховищ. І лише дві з них — покремсані, обсмалені — стояли, вчепившись одна в одну, і над ними курився сизий димок.
«Машина збожеволіла, — ще раз пригадала Тессі. — А може, збожеволів той, хто замислив використати машини для знищення людей?»
Понівечені «сколопендри» мовчали. Вони вже були неспроможні зробити бодай рух.
Розділ X
Живим — життя!
Уранія спить.
Діловито відпочиває містер Кейз-Ол. Войовниче хропуть «наймудріші». Єхидно висвистують носами їхні дружини. Тривожно йорзають у сні пожадливі й лукаві служники всіх рангів. Сторожко дрімають чини особистої гвардії трильйонера. Завмерла в напруженій бойовій готовності металева «сколопендра» перед вестибюлем палацу. І пливе над оцим страшним містом, над спалахами нікому не потрібних реклам нікому не потрібна математично розрахована штучна ніч.