Чому їхня глибока синява здається такою знайомою? І брови… Чиї ще брови такі подібні до крилець ластівки?
Айт не встиг знайти відповіді на свої запитання. Головний Радіотехнік підійшов до нього і мовчки потис руку. В його очах промайнула посмішка.
— Завдали ви нам клопоту, Айте!
— Який ще Айт? Ви п'яний, чи що? — інженер все ще грав роль Псойса, але мимохіть схопився за груди.
— Завдали ви нам клопоту, — повторив Головний Радіотехнік, наче і не помічаючи його збентеження. — Ну, навіщо вам був потрібний отой мерзотник Стун-Ай? Не тільки схеми ліній зв'язку, а й самі лінії — в наших руках. Адже Мей показала цілком виразно, що вам слід було причаїтись. А ваша, з дозволу сказати, допомога в Дайлерстоуні замалим не призвела до провалу всієї справи Якби ми кінець кінцем не дізнались, хто ви насправді, вас зараз уже не було б на світі.
Він говорив, а Айт поволі бліднув, холонув. Який жах! Який сором! Отже, все, що він робив, було зовсім не подвигом, а марною тратою сил, та ще й завдавало шкоди друзям!
— …Ми не могли довіряти повною мірою, бо ви були членом «Братства»… І все ж ви зробили для загальної справи багато. Без вас ми навряд чи зуміли б зняти копію з плану «Блискавка» і заздалегідь дізнатись про намічений день початку війни. Дякую вам, друже!
Айт підвів голову.
Невисокий тунель, скупо освітлений тьмяними лампочками. Віддаляється постать білявого юнака; чути приглушений шелест його кроків. Що змінилось довкола?
Збігло щонайбільше дві-три хвилини, а здається — ціла вічність. Перекреслено одне життя і розпочато інше. І в цьому новому існуванні вже не буде місця для вагань та роздумів.
— Спасибі! — схвильовано промовив Айт. — І пробачте мені за все. Я справді наробив дурниць. Однак стривайте: сьогодні Дев'яте?!
— Ні, Айте, Восьме. До початку операції «Блискавка» лишилось рівно сімдесят п'ять годин.
Брови Головного Радіотехніка зсунулись, очі тривожно заблищали. Обличчя здалось таким знайомим Айтові, що він здригнувся.
— Скажіть, чи ви часом… Ви дуже схожі на Мей!
— Я її брат, — тихо відповів Головний Радіотехнік. — Мене звуть Рой.
— Розумію… Пам'ятаю. — Айт гарячково схопив його за руку. — Мей розповідала… Вона казала: «Загинув!»
Перед очима в Айта постала феєрична ніч на Новий рік, вкрита квітучим мохом галявина біля Синього водоспаду, де Мей розповідала йому про свого брата.
— Як… вона? — Айт хотів дізнатися одразу про все, але він спромігся тільки на оці два слова.
— Їй дуже важко, Айте! — сумно сказав Рой. — Лишилось так небагато, і саме тепер… Але ні, все буде гаразд. Знайте: її життя — а може, й успіх усієї справи — залежить насамперед од вас.
— Од мене?
— Так. Треба негайно виготувати барабан пам'яті для «сколопендри» на голос Мей. Той, що ми зробили, чомусь не працює. Ми перевірили його.
— Коли він вам буде потрібний?
— У вашому розпорядженні одна ніч.
Айт стиха свиснув: нелегка штука! Але вибору немає. Отже, треба встигнути.
Розділ XIII
Хвилини полічено
Над Дайлерстоуном, над Монією, над усією Заокеанською півкулею пливе тиха-тиха, волога й тепла ніч.
Весна вже відгуляла своє буйне, пишне весілля. Обсипались ніжні пелюстки квітів, погасли кличні вогники світлячків, замовкли шерехи й пісні. Дерева стоять урочисті й млосні. Вони ніби прислухаються до того, як шумують в їхніх судинах життєдайні соки, вливаючи міць у крихітні пуп'янки. І є глибока, інтимна краса в оцій умиротвореності природи. Життя зароджується навесні. А розвивається воно влітку.
Пливе над Монією тиха, тепла ніч, поглядає незліченними очицями-зірками на ліси й поля, на халупи й палаци, на селища й міста. Зазирає в темні вікна будинків: а що там? а хто там?
Люди. Просто люди. Вони різні з виду, сплять у різних позах. Але якщо не зважати на розкіш чи злиденність білизни, хіба визначиш, хто мільйонер, а хто жебрак?
Он з будинку, що сяє великими яскравими вікнами, пролунав дитячий плач. Там, у клінічній палаті, народилося нове життя.
Я не знаю тебе, жінко, що народила зараз первістка-сина. Ми ніколи не зустрінемося з тобою, громадянко далекої країни. Але я шаную тебе, невідома, бо ти стала матір'ю. І я кричу тобі через моря й континенти: якщо ти хочеш, щоб твоє дитя жило й зростало, не бажай смерті іншим дітям. Перетни шлях війні!