Кольрідж наполегливо клацає перемикачами відеофонних ліній Спірального тунелю — аж ніяк не можна пропустити Кейз-Ола непоміченим. Але в тунелі дуже мало передавачів. І зрозуміло чому: в отой тунель, крім трильйонера, не поткнеться ніхто.
Однак стривай: он з'явилась якась цятка. Так, це «сколопендра». Але…
— Рой, погляньте, прошу. Ви бачите: на машині Кейз-Ола немає. Може, з ним щось сталося?
— Гм… Так… так… — він підійшов до екранчика, точніше сфокусував зображення. — Ні, той мерзотник надто обережний. Хоче втнути якусь штуку? Ну, то зараз побачимо.
Служники Хейл-Уфа марно чекали в своїй засідці: «сколопендра» не виповзла на вулицю Уранії, а рухалася далі Спіральним тунелем, аж у палац Кейз-Ола, до його апартаментів.
— Ага, розумію! — Рой зачекав ще кілька хвилин, потім клацнув перемикачем.
На головному екрані спалахнуло зображення Мей в її спальні. Дівчина стояла в позі людини, яка забула щось надзвичайно важливе і ніяк не може пригадати. Раптом вона здригнулась — так, наче хтось покликав її. В очах промайнула безпорадність, навіть жах.
Мабуть, Мей знала, де розташовано об'єктив потаємного телепередавача. Вона підбігла ближче, тяглася щось сказати.
Рой ввімкнув на мить її екран. Дівчина радісно посміхнулась, послала в екран потиск рук.
— Щасти тобі, — прошепотів Рой, і одразу ж зображення Мей розпливлося, згасло. А кількома хвилинами пізніше «сколопендра» помчала назад, до виходу з Уранії. В її кабінці сиділи Мей і Тессі Торн.
І знов невідомість. Рой мовчки пильно поглядає на стрілки годинника, але умовного сигналу від Мей все нема і нема.
Ось і збігли всі терміни. Інженер підвівся, постояв нерухомо, потім обвів поглядом бойових друзів:
— Ну, почнемо!
Лунають сухі, чіткі накази. Виходять з залу командири груп, прямують до «сколопендр», де вже чекають дружинники. Їх дуже мало, але на допомогу їм стануть машини. Саме ті кібернетичні злагоди, що з тупою жорстокістю мали виконувати в Уранії обов'язки поліцаїв і жандармів! Машини скорилися волі талановитих людей, перетворилися з ворогів на друзів.
Їх виряджає в бій інженер Айт. І в цю мить він знову згадує свого «Месника», але вже не з сумом, а з гордістю: виявляється, електронний мозок його ро́бота без змін було перенесено в конструкцію «сколопендри». Колишні друзі обікрали засланого на каторгу, в них забракло хисту хоч трохи удосконалити машину. Як їм вдячний зараз інженер Айт! Адже він пам'ятає всю схему до найдрібніших деталей, може в першу-ліпшу мить надати машині іншу програму дій. Саме це й допомогло упоратись з завданням, яке поставив Головний Радіотехнік. Якщо Мей встигне замінити барабан пам'яті кібернетичної «сколопендри», машина стане для Кейз-Ола небезпечною подвійно: вона не тільки скориться «цариці краси», а й схопить його самого, ледве він подасть свою команду.
— Рушайте! — командував Рой.
Одна по одній рушають з місця сталеві потвори. Заповзають у тунель, що веде до власне Уранії. Набирають швидкості. І зникають у напівприсмерку.
— Айте і Люстіг, негайно сідайте на «сколопендру» і їдьте на поверхню острова. О двадцять п'ятій нуль-нуль буде вимкнено весь захист, а тоді знизиться ракетоплан, щоб забрати вас усіх. Пильнуйте, аби Кейз-Ол не вдався до самогубства!
— Єсть! — Айт і Люстіг потисли друзям руки, вибігли з апаратної.
Ось і затихло все в «Містечку науки». Ані душі в тунелях. Усіх ненадійних замкнено в котеджах і лабораторіях. Лінії сигналізації та зв'язку перетнуто, автомати захисту — вимкнено. А «наймудріші» про це навіть не підозрюють.
У Залі Рожевих Мрій палацу містера Кейз-Ола все готово для святкування пишного весілля.
В довжелезному тунелі підземного сховища інституту автоматики СКД панують тиша і напівприсмерк. Навстіж розчинено сталеві двері усіх боксів, за ними тьмяно поблискують металом могутні кібернетичні всюдиходи протиатомної оборони. Ні, це зовсім не ті машини вищого класу, про які мріє Дейв, — їм далеко навіть до «Крихітки» з її примітивними машинними рефлексами. Але зате кожна з них блискавично швидко виконає перший-ліпшпй наказ командира, полізе в огонь і у воду, щоб захищати й рятувати людей.