Він досі відмовляється зі мною спати. Він спить унизу в гостьовій спальні, замикаючи двері. Але одного дня я його дотисну, я його піймаю, коли він розслабиться, коли втратить накопичувану для нічної битви енергію, і він приєднається до мене у ліжку. Посеред ночі я розвернуся до нього лицем і як слід притиснуся до нього. Я чіплятимуся за нього, як повзуча лоза, я проникну в кожну клітинку тіла й душі, зробивши своїм.
Нік Данн
Тридцять днів після повернення
Емі гадає, що вона все контролює, але це не так. Тобто буде не так.
Боні й Го почали співпрацювати. Копи, ФБР і всі інші вже не надто зацікавлені справою. Але вчора Боні зателефонувала як грім серед ясного неба. Вона не представилася, коли я підняв слухавку, а почала розмову, як давня подруга: «Сходимо на горнятко кави?» Я забрав дорогою Го, і ми зустрілися з Боні у «Будинку млинців». Коли з'явилися, вона вже сиділа в будці, а тоді підвелася на ноги і якось непевно посміхнулася. У пресі її обливали лайном. Ми одностайно зробили незграбних рух, щоб чи то обійнятися, чи то потиснути руки, але Боні все-таки обмежилася кивком.
Першими її словами після отримання замовлення було:
— Я маю дочку. Їй тринадцять. Мія. На честь Мії Гамм. Вона народилася того дня, коли ми здобули Кубок світу. Тож отака в мене дочка.
Я звів брови: мовляв, як цікаво, розказуйте далі.
— Ви якось питали про це, а я не... я повелася нечемно. Спершу я була переконана, що ви не винні, а потім... усе вказувало на протилежне, і це мене страшенно дратувало. Те, що ви змогли мене надурити. Тож я навіть ім'я своєї доньки не хотіла вам називати.
Вона наливала нам кави з термоса.
— Тож вона Мія,— сказала вона.
— Ну, дякую,— озвався я.
— Ні, я хочу сказати... Дідько,— вона здмухнула з чола чубчик.— Хочу сказати: я знаю, що Емі вас підставила. Знаю, що вона вбила Дезі Коллінгза. Я це знаю. Лише не можу цього довести.
— А що робить решта поліції, поки ви справді працюєте над цією справою? — запитала Го.
— Немає ніякої справи. Нічого не відбувається. Гілпін навідріз відмовляється. Фактично я отримала наказ згори закінчити все це лайно. Дати йому спокій. На телебаченні нас змальовують як простакуватих сільських йолопів. Я не можу нічого зробити, якщо не отримаю хоч чогось від вас, Ніку. Є хоч щось?
Я знизав плечима.
— У нас однакова інформація. Вона мені зізналася, але...
— Вона зізналася? — мовила вона.— От дідько, Ніку, ми начепимо на вас жучка.
— Це не спрацює. Це не спрацює. Вона все продумує. Вона знає всі нюанси поліцейських протоколів. Вона все вивчає, Рондо.
Жінка полила свої вафлі сиропом кольору електрик. Я застромив вилку в опуклий яєчний жовток і покрутив, руйнуючи сонечко.
— Мене бісить, коли ви називаєте мене Рондою.
— Вона все вивчає, міс детектив Боні.
Вона знову здмухнула свій чубчик з чола. Покуштувала трохи млинців.
— Тепер уже неможливо ніде встановити прослуховування.
— Ну ж бо, народ, має ж бути хоч якийсь варіант,— вибухнула Го.— Ніку, для чого ти в біса залишаєшся у тому будинку, якщо нічого не можеш вигадати?
— Для цього потрібен час, Го. Вона знову має почати мені довіряти. Якщо почне розповідати деякі речі випадково, а не коли ми стоїмо голі в душі...
Боні потерла очі та звернулася до Го:
— Це що таке, що мені варто знати?
— Вони завжди розмовляють голі в душі, з увімкненою водою,— розповіла Го.— А чи не можна якось поставити жучок У душі?
— Вона шепоче мені на вухо під шум води,— мовив я.
— Вона таки готується ретельно,— погодилася Боні.— Безумовно. Я оглянула те авто, в якому вона з'явилася,— «ягуарі» Дезі. Криміналісти перевірили багажник, де, як вона присягалася, Дезі возив Емі, коли викрав. Я думала, там нічого не буде і я підловлю її на брехні. Ніку, вона валялася у тому багажнику. Її запах уловили наші собаки. І ми знайшли три довгі біляві волосини. Довгі біляві волосини. Це її волосся до того, як його підстригли. Як у неї це вийшло...
— Далекоглядність. Я певен, що вона десь зберігає те волосся, щоб підкинути за потреби.
— Господи Боже, а уявляєте її матір'ю? Її неможливо надурити. Вона завжди буде на три кроки попереду.
— Боні, а можете уявити її дружиною?
— Вона послизнеться,— переконувала вона.— Якоїсь миті вона послизнеться.
— Цього не буде,— наполягав я.— А чи можу я просто дати проти неї свідчення?
— До вас нема довіри,— сказала Боні.— Довіра до вас залежить від Емі. Вона власноруч вас реабілітувала. І власноруч може це скасувати. Якщо вона розбурхає ту історію з антифризом...
— Я мушу знайти те блювотиння,— вирішив я.— Коли здихаюся блювотиння, ми викриємо ще більше її брехні...
— Ми маємо переглянути щоденник,— запропонувала Го.— Сім років записів? Мають бути невідповідності.
— Ми просили Ренда з Мерібет проглянути його і подивитися, чи все сходиться,— розповіла Боні.— Можете здогадатись, яка була реакція. Здавалося, Мерібет готова вишкрябати мені очі.
— А як щодо Джеклін Коллінгз, чи Томмі О'Гари, чи Гіларі Генді? — пригадала Го.— Вони знають справжню Емі. Це непоганий напрямок.
Боні похитала головою.
— Повірте мені, цього недосить. Вони всі викликають менше довіри, ніж Емі. Це думка громадськості, але зараз керівництво тільки й звертає увагу на думку громадськості.
Вона мала рацію. Джеклін Коллінгз виступала на кількох кабельних шоу, наполягаючи на невинуватості свого сина. На початку вона завжди була спокійна, але материнська любов працювала проти неї. Вже за кілька хвилин Джеклін перетворювалася на згорьовану матір, яка відчайдушно вірить у свого сина, і що більше ведучі її жаліли, то більше Джеклін огризалася й гарчала і то менше симпатії викликала. Тож уже незабаром її припинили запрошувати. Мені телефонували і Томмі О'Гара, і Гіларі Генді. Вони лютували, бо Емі ще й досі не покарали, жадали розповісти свою історію, але ніхто не хотів слухати двох неврівноважених колишніх. Я попросив їх почекати, бо ми не здаємося. Гіларі, Томмі, Джеклін, Боні, Го і я — всі ми отримаємо нагоду. Я це собі пообіцяв.
— А якщо хоч Енді переконати свідчити? — запитав я.— Вона ж може засвідчити, що в усіх місцях, де Емі сховала підказки, ми колись, ну знаєте, мали секс? Енді повірять. Люди її обожнюють.
Коли Емі повернулася, Енді стала колишньою — жвавою і бадьорою. Я знаю про це з нерегулярних світлин у жовтій пресі. Також я дізнався, що вона зустрічається з гарним хлопчиною свого віку — милим кошлатим парубком з одвічними навушниками на шиї. Разом вони мають гарний вигляд: молоді та квітучі. Преса їх обожнює. Найкращий заголовок: «Кохання знаходить Енді Гарді!» — цей жарт з фільму 1938 року, де головну роль зіграв Мікі Руні, тепер допетрають зо двадцять людей на світі. Я надіслав їй повідомлення: «Пробач. За все». Відповіді не було. Ну і добре. Я це щиро.
— Збіг,— знизала плечима Боні.— Це справді дивний збіг, але... недостатній, щоб продовжити розслідування. Не в цій атмосфері. Ніку, ви мусите переконати свою дружину розповісти щось корисне. Ви — наш єдиний шанс.
Го гримнула чашкою по столі.
— Просто не віриться, що ми ведемо цю розмову,— обурилася вона.— Ніку, я не хочу бачити тебе в тому будинку. Ти не коп під прикриттям. Це не твоє завдання. Ти живеш з убивцею. Забирайся звідти до біса. Перепрошую, але мені байдуже, що вона прикінчила Дезі. Я не хочу, щоб вона прикінчила тебе. Бо, може, якось ти спалиш їй шматок сиру, а за мить мій телефон задзвонить з повідомленням, що брат випадково звалився з даху абощо. Забирайся звідти.
— Я не можу. Не зараз. Вона отак мене не відпустить. Їй занадто подобається ця гра.
— Тоді припини у неї грати.
Я не можу. Натомість підвищую свій рівень вправності. Я залишатимуся з Емі, доки не підловлю. Я єдиний на це здатний. Одного дня вона розслабиться і вибовкає мені щось потрібне. Тиждень тому я повернувся у нашу спальню. Ми не кохаємося, ледь торкаємося одне одного, але ми — чоловік і дружина на подружньому ложі, й поки що це задовольняє Емі. Я гладжу її волосся. Хапаю пасмо між великим пальцем і вказівним, тягну донизу і смикаю, наче у дзвіночок. Нам обом це подобається. А це проблема.