— І що виявили пошуки?
— Нічого, — сказав Ґутьєррес. — Взагалі нічого. Тож є припущення, що тварини походять з якогось місця у глибині джунглів. Саме тому ми їх досі і не знайшли.
Левін буркнув:
— В такому випадку, шансів нуль…
— Знаю, — відповів Ґутьєррес. — Дощовий ліс — пречудове місце для схованки. Пошуковий загін може пройти у 10 ярдах від великої тварини і так її й не побачити. Навіть найновіші технології дистанційного зондування не надто допомагають, бо мають пройти крізь кілька шарів — хмари, крони дерев, флора нижнього рівня. Там просто нічого не вийде: у джунглях може сховатися майже все що завгодно. Так чи інакше, — сказав він, — уряд розчарований. І, звісно ж, уряд — не єдина зацікавлена сторона.
Левін різко підняв голову.
— Та ну?
— Так. З різних причин до цих тварин виявляють великий інтерес.
— Який інтерес? — недбало, у своїй звичній манері, спитав Левін.
— Минулої осені уряд видав дозвіл команді ботаніків з Берклі, щоб ті зробили аерофотозйомку покриву джунглів у центральних горах. Обстеження тривало протягом місяця, коли виникла суперечка навколо рахунків за авіаційне паливо чи щось на кшталт того. У всякому разі, бюрократи в Сан-Хосе зателефонували зі скаргою до Берклі. А там відповіли, що нічого про цих дослідників не чули. Тим часом команда залишила країну.
— Тож ніхто не знає, хто це насправді був?
— Ні. А минулої зими з'явилася пара швейцарських геологів, щоб зібрати проби газу з прибережних островів, як вони сказали, у рамках дослідження вулканічної активності в Центральній Америці. Острови біля узбережжя всі вулканічні, і більшість з них ще якоюсь мірою активні, тож цей запит здався логічним. Але виявилося, що насправді ці «геологи» працювали на американську генетичну компанію «Біосин» і шукали, гм, великих тварин на островах.
— Нащо це біотехнологічній компанії? — сказав Левін. — Це не має сенсу.
— Можливо, для тебе й для мене не має,— відповів Ґутьєррес, — але «Біосин» має особливо непривабливу репутацію. Їхніми дослідженнями керує чолов'яга на ім'я Льюїс Доджсон.
— О, так, — сказав Левін. — Я знаю. Це той хлопець, який намагався випробувати вакцину проти сказу у Чилі кілька років тому. Вони піддали фермерів небезпеці, навіть не сказавши їм, що роблять.
— Так, це він. Також він розпочав маркетинговий тест, постачаючи до супермаркетів картоплю, виведену методами генної інженерії, нікому не сказавши про зміни. Діти отримали діарею, двоє опинилися у лікарні. Після цього компанії довелося винаймати Джорджа Базелтона, щоб виправити свій імідж.
— Схоже, його кожен винаймає,— сказав Левін.
Ґутьєррес знизав плечима.
— Сьогодні імениті університетські професори виступають у якості консультантів. Це частина угоди. А Базелтон — професор біології в університеті Регіс.[5]Він потрібен був компанії, аби прибрати за ними, бо Доджсон має звичку порушувати закон. На зарплаті в Доджсона знаходяться люди по всьому світу. Він краде розробки в інших компаній, — усе, що стосується їхньої галузі. Кажуть, що «Біосин» — єдина генетична компанія, де юристів більше, ніж науковців.
— А чому їх цікавить Коста-Рика? — спитав Левін.
Ґутьєррес знову знизав плечима.
— Не знаю, але в цілому ставлення до досліджень змінилося, Ричарде. Тут це дуже помітно. Коста-Рика має одну з найбагатших екосистем у світі. Півмільйона видів в дванадцяти різних екологічних середовищах. Тут представлені 5 % усіх видів планети. Ця країна роками була центром біологічних досліджень і, скажу тобі, ситуація міняється. Раніше сюди приїздили вчені, захоплені наукою, які хотіли щось дізнатися заради самих себе — про мавп-ревунів, ос-полістинів або зарості сомбрілли. Ці люди обирали свою галузь, бо їм було не байдуже. Вони точно не збиралися розбагатіти. Але тепер все, що в біосфері, є потенційно цінним. Ніхто не знає, звідки беруться нові ліки, тому фармацевтичні компанії фінансують всі види досліджень. Можливо, пташине яйце має білок, що робить його водонепроникним. Можливо, павук виробляє пептид, що сповільнює згортання крові. А може, воскова поверхня папороті містить знеболювальні речовини. Це трапляється досить часто, ставлення до досліджень змінилося. Люди вже не вивчають світ природи, вони видобувають з нього ресурси. Це ментальність грабіжника. Будь-що нове або невідоме автоматично викликає інтерес, бо може становити якусь цінність. І може бути вартим, щоб випробувати долю.