— Я не надсилав жодних листів, — перервав її Малкольм, — і ніколи не чув про «Хаос квотерлі».
Він зайшов до кабінету і роздивився навколо. Занепокоєна Беверлі поспішила за ним.
— Усе добре? Все на місці?
— Так, — сказав він, швидко роздивляючись. — Схоже, все гаразд. — Він повідкривав шухляди у столі — одну за одною. Нібито нічого не пропало.
— Слава Богу, — полегшено зітхнула Беверлі.— Тому що…
Він повернувся і подивився на дальній бік кімнати.
Мапа.
Малкольм мав велику карту світу зі шпильками, що позначали місця, де спостерігалося все те, що Левін продовжував називати «формами з відхиленнями». За найбільш вільним підрахунком — на думку Левіна — тепер їх було дванадцять — від Рангіроа[12] на заході до Баха Каліфорнія[13] та Еквадору на сході. Лише деякі з них були перевірені. Але тепер був зразок тканини, який підтвердив існування одного виду, що робило всі інші випадки більш імовірними.
— Вони сфотографували цю мапу?
— Так, вони все сфотографували. Це важливо?
Малкольм подивився на мапу, намагаючись глянути на неї свіжим поглядом і уявити, що могла б зрозуміти стороння людина. Він та Левін провели чимало годин біля цієї мапи, розмірковуючи над гіпотезою про Загублений Світ і намагаючись вирішити, де ж він може бути. Вони звузили пошук до ланцюжка з п’яти островів біля узбережжя Коста-Рики. Левін був переконаний, що це був один із цих островів, і Малкольм починав думати, що він мав рацію. Але ці острови не були позначені на мапі…
Беверлі сказала:
— Це була дуже мила група. Дуже ввічливі. Іноземці — гадаю, швейцарці…
Малкольм кивнув і зітхнув. Чорт із ним, подумав він. Рано чи пізно це мало виплисти на поверхню.
— Все гаразд, Беверлі.
— Ви впевнені?
— Так, все добре. Вдалого тобі вечора.
— На добраніч, докторе Малкольм.
Залишившись сам у кабінеті, він набрав Левіна. Пішли гудки, потім увімкнувся автовідповідач — Левіна все ще не було вдома.
— Ричарде, ти там? Якщо там, візьми слухавку, це важливо. — Він почекав, нічого не сталося. — Ричарде, це Іян. Слухай, у нас проблема. Мапа більше не в безпеці. І я вже зробив аналіз зразка. Гадаю, що це говорить нам про місцезнаходження об’єкта Б, якщо…
У слухавці клацнуло, — хтось узяв її. Малкольм почув дихання.
— Ричарде? — спитав він.
— Ні,— відповів голос, — це Торн. І я думаю, що тобі краще розібратися з цим просто зараз.
П'ять смертей
— Я так і знав, — сказав Малкольм, заходячи до помешкання Левіна і роззираючись навколо. — Я знав, що він утне щось подібне. Ви ж знаєте, який він імпульсивний. Я казав йому — не їдь, доки ми не матимемо усієї інформації. Але я мав розуміти. Звичайно, він поїхав.
— Так, поїхав.
— Це все его, — сказав Малкольм, похитавши головою. — Ричард повинен бути першим. Першим в усьому розібратися, першим потрапити на місце. Я дуже стурбований тим, що він може все зіпсувати. Це імпульсивна поведінка: ви розумієте — буря в мозку, нейрони на межі хаосу. Одержимість — це просто різновид залежності. Але коли який науковець міг себе контролювати? Їх наставляють у школі: погано бути врівноваженим. І забувають, що Нільс Бор був не лише великим фізиком, а й олімпійським спортсменом. Сьогодні всі намагаються бути божевільними геніями. Це професійний стиль.
Торн задумливо подивився на Малкольма, подумавши, що той виявив конкурентну перевагу. Він сказав:
— Відомо, на який острів він вирушив?
— Ні.— Малкольм ходив по квартирі, перебираючи речі.— Коли ми говорили з ним востаннє, то звузили пошук до п’яти островів на півдні. Але не вирішили, який з них.
Торн вказав на дошку, де висіли супутникові знімки.
— Це вони?
— Так, — сказав Малкольм, швидко глянувши на них. — Вони розтяглися дугою, всі приблизно в десяти милях від берега і від бухти Пуерто-Кортес. Імовірно, всі вони незаселені. Місцеві називають їх П’ять Смертей.
— Чому? — запитала Келлі.
— Стара індіанська легенда, — відповів Малкольм. — Щось про хороброго воїна, якого захопив у полон король і дав йому можливість обрати свою смерть. Спалення, утоплення, дроблення кісток, повішення, обезголовлення. Воїн сказав, що обирає всі — і рушив від острова до острова, випробовуючи різні виклики. Така собі версія про подвиги Геракла у Новому Світі…
— То он в чому справа! — вигукнула Келлі і вибігла з кімнати.
Малкольм здивовано повернувся до Торна, але той знизав плечима.
Келлі повернулася з німецькою дитячою книжкою в руках і дала її Малкольму.