— Wgah’nagl mglw’nafh kä! — у жахливій агонії репетують пащеки. — Wgah’nagl mglw’nafh kä!!! Iä, Cthu…
Він колапсує сам у себе, блискавично згортаючись в малу ідеально рівну сферу, що, поступово розганяючись, обертається навколо своєї осі — все швидше і швидше. З її полюсів б’ють видимі лише в спектральних фільтрах візора потоки нейтрино. Це триває безкінечно довго — і водночас не триває й миті. Надшвидкий спалах — і сфера зникає.
Штурмовик вправними рухами незворушно перезаряджає револьвер. Стріляні гільзи екстраговані єдиним рухом, нові патрони потрапляють в барабан майже насипом, немов самотужки знаходячи місце в отворах. Звільнені гільзи парують, повітря навколо них тремтить від жару. Револьвер, розсипаючи чорну луску кіптяви, повертається в кобуру. Штурмовик підіймає обпалену картечницю з вируючої димом палуби. Бризки плазми, що їх розкидала агонізуюча істота, потоками гамма-квантів випаровуються з броні. Шрами опіків на ній пульсують глибокими звивчастими борознами, з яких прозорими краплями сочиться кров «Шантака». Слабкі цівки диму ще деінде здіймаються над обладунками.
Незважаючи на це, штурмовик продовжує рух — стрімко, без вагань та затримок. Минає відсік за відсіком, що, вигинаючись плавною спіраллю, лишаються за його спиною. Мертві усюди — спалені до чорних кісток, розідрані та пошматовані. Кров розмазана по переділках, її рубінові кульки позабивалися в металевий протектор підлоги — зациклене повторення трьох пар ієрогліфів: 労傲，犠牲，繁栄.
Нарешті він уповільнює ходу. Це комунікаційний центр — невеликий відсік з декількома терміналами. Штурмовик зупиняється біля одного з них, дещо незграбним рухом знімає з монітора пляму густої потемнілої крові. Вона збирається на його броньованій долоні в набухлі, тремтливі, немов желе, згустки. Штурмовик зчищає їх об одяг мерця, що валяється під терміналом. У того немає голови; залишки шиї — то попіл і крихка зола.
На сенсорному екрані мерехтить одинокий напис «Підтвердження авторизації». Вказівним пальцем штурмовик починає малювати на сенсорі прадавні символи — асиметричні фігури з кривими лініями та гострими кутами. То мова, старша за людство, колись йому відома, але втрачена в благословенному забутті довгих темних віків і лише нещодавно віднайдена, на користь і на згубу.
Термінал ожив, підкоряючись могутнім сигілам, потягнувся до найвіддаленіших куточків «Сінано», намацуючи все, що ще могло відповісти на етеро-магнітний дотик. Відображення на бронзових шестикутниках візора швидко змінювали одне одного. Розгерметизовані відсіки. Відсіки після пожеж. Відсіки із системою життєзабезпечення, що вийшла з ладу. Вісім з тринадцяти головних секторів «Сінано» — мертві. Працює силова установка, крейсерські двигуни, де-не-де — живлення базових систем. Проте сигнатури живих організмів зустрічалися набагато частіше, ніж мали б. Навіть тут, де ніхто вже не ворушився, сенсори вказували, що декілька осіб ще живі — зі зростаючими в часі ознаками життєдіяльності. Ознаками, непритаманними людині.
Температура 45 градусів за Цельсієм, зростає.
М’язова активність — від рефлективного тремору до потужних конвульсій.
Дихання — уривчасте, часте, посилюється.
За декілька кроків від штурмовика один із трупів — худорлява жінка в блідо-рожевому комбінезоні окультного техніка — помітно здригнулася, перекинувшись з боку на спину. Обгоріла щелепа відвалилася, оголивши безформну, порепану пухлину спаленого язика. Штурмовик не звернув на це уваги — дані з терміналу цікавили його більше. Він встановлював наступну точку маршруту.
Жінка різким рухом сіла, повела головою з вигорілими проваллями очниць. Незрячий погляд зупинився на постаті біля терміналу. Здригнувшись, наче квола маріонетка, жінка звелася на рівні і, хитаючись, зробила перший крок до цілі.
Термінал створював причинно-наслідкові області, як дитина, що грається кубиками. Тільки кубиками були квантові всесвіти, а гра тривала поза плином часу — тобто відбувалася одномоментно. Часу потребувало лише конвертування результатів у стандартну модель — тобто кодування кубітів у біти. Нарешті термінал видав потрібне. Ціль покинула своє місце й почала стрімко пересуватися вздовж осі корабля — до сингулярної камери.
Штурмовик відступив від терміналу, розвернувся та рушив далі, незважаючи на кульгаву постать, що йшла йому навперейми. Їхні траєкторії перетнулися за шість секунд. Броньована долоня впала на лоб жінки, встромила великий палець у очницю, натиснула… череп з хрускотом розлетівся на оприски. Тіло незграбним мішком повалилося на підлогу.