Якийсь час з трубки долинав невиразний гомін.
— Алло… Комісар?.. Здається, це куля з автоматичного пістолета… Вона застряла в…
Яке йому діло до того, де застряла куля, що вбила Фюмаля?
Якщо тільки у Роже Гайярдена, крім револьвера, не було при собі автоматичного пістолета, «м'ясний король» загинув не від його руки.
Коли Мегре з'явився у вестибюлі особняка на бульварі Курсель, його одразу обступили журналісти. Щоб відкараскатись од них, він розповів про знахідку біля мосту Пюто.
Інспектори й досі допитували слуг. Лише Торансу було нічого робити. Він нетерпляче чекав комісара і, як тільки той піднявся, зразу потяг його в куток.
— Патроне, я дещо знайшов там, нагорі, — тихо промовив він.
— Зброя?
— Ні. Може, пройдете зі мною?
Вони піднялись на третій поверх і зайшли до великого салону з кріслами і старим піаніно.
— Куди ти мене ведеш? До спальні пані Фюмаль?
Торанс таємниче захитав головою.
— В неї величезні покої, — прошепотів він. — Ось побачите.
Він уже, очевидно, встиг як слід ознайомитись з будинком і впевнено вів комісара через порожні кімнати.
— Я їй ще нічого не казав, — мовив він, показавши на двері спальні пані Фюмаль, яка й досі не виходила. — Краще буде, коли ви самі побалакаєте з нею. Сюди…
Вони проминули ще дві кімнати, котрими, мабуть, давно ніхто не користувався, потім вийшли в довгий коридор, в кінці якого Торанс відчинив двері до маленької кімнатки з єдиним вікном, що виходило на подвір'я. Кімнатка ця нічим не відрізнялась від тих, у яких жили покоївки: в ній стояв оббитий червоним репсом диван, круглий стіл, два стільці і дешева шафа.
З гордо сяючими очима інспектор показав пальцем на попільницю, в якій лежало» два недокурки.
— Понюхайте, патроне. Не знаю, що скаже Моерс, але я певний, що ці сигарети викурено зовсім недавно. Певне, вчора. Можливо, навіть сьогодні вранці. Коли я ввійшов, тут ще пахло тютюновим димом.
— Ти в шафу заглядав?
— Там лише дві ковдри. А зараз станьте на стілець. Обережно, він хитається.
З багаторічного досвіду Мегре знав, що більшість людей, які хочуть сховати якусь річ, завжди ставлять її на шафу. Тому він здивувався, побачивши поверх густого шару пороху коробку з бритвою, пакетик лез і тюбик з кремом для гоління.
— Ну, що ви про це скажете?
— Ти про це не говорив слугам?
— Я вирішив краще почекати вас.
— Ходімо до салону.
За хвилину Мегре вже стукав у двері спальні. Ніхто не відповів, але, відчинивши двері, він зустрівся поглядом з пані Фюмаль.
— Що вам іще потрібно? Дайте мені нарешті заснути.
Вона мала такий же вигляд, що й уранці, і важко було сказати, п'яна вона чи ні.
— Пробачте, що я вас турбую, але я мушу виконувати свій обов'язок. Прошу вас відповісти на кілька запитань.
Насупивши брови, вона вичікувально дивилась на нього, немов намагаючись збагнути, куди він гне.
— Якщо не помиляюсь, всі слуги сплять у кімнатах над гаражем.
— Так. А що?
— Ви курите?
Вона завагалась.
— Ні.
— Ви завжди спите в цій кімнаті?
— Що ви маєте на увазі?
— Гадаю, що ваш чоловік останнім часом не ночував у ваших покоях?
Було видно, що вона все зрозуміла, і, вже не намагаючись хитрувати, благально глянула на комісара.
— Він ще там? — тихо запитала вона.
— Ні. Але слід гадати, що він там ночував.
— Можливо. Не знаю, коли він пішов. Він з'являється і зникає, коли…
— Хто це?
Пані Фюмаль здивовано зиркнула на Мегре. Вона була переконана, що йому все відомо, і тепер жалкувала, що бовкнула зайве.
— Вам хіба не казали?
— А хто про це знає?
— Ноемі… Або Жермен… Вони обидві знають… Ноемі навіть… — Її губи скривились в загадковій посмішці.
— Це ваш коханець?
Замість відповіді, вона глузливо зиркнула на комісара і зайшлась хрипким натужним сміхом.
— Невже ви гадаєте, що в мене може бути коханець? Кому я така потрібна? Погляньте на мене, комісаре! Чи, може, я сама покажусь!..
Вона судорожно схопилась за ковдру, і Мегре здалось, що вона зараз гола вискочить з ліжка.
— Коханець! — повторила вона. — Ні, комісаре. В мене нема коханця. Я вже давно не…
Вона раптом збагнула, що сказала зайве.
— Колись я мала коханця. Про це дізнався Фердінанд. І все життя мені довелось розплачуватись за це. Він за все вимагав плати, за все. Ви розумієте? Але мій брат нічого йому не зробив. В нього лише одна вина, що він син мого батька і мій брат.