— Ходи зі мною.
Ведучи слідство, Мегре мав звичку завжди брати з собою когось із інспекторів. Вийшовши на вулицю, комісар і Ляпуент сіли в невеличку чорну поліційну машину, і до самого бульвару Курсель ніхто з них не розтулив рота. Потім вони вийшли, і Мегре натиснув кнопку дзвоника коло дверей. Їм відчинив Віктор, Він був неголений, і комісар подумав, що зараз він більше скидається на браконьєра, ніж на швейцара.
— Інспектор нагорі?
— Так. Йому щойно понесли каву.
— Хто?
— Ноемі.
— Месьє Жозеф спускався?
— Я не бачив.
— Де мадмуазель Луїза?
— Півгодини тому вона була на кухні. Снідала. Не знаю, де вона зараз.
— А Фелікс?
— В гаражі.
Ступивши крок уперед, Мегре справді побачив за вікном шофера, який діловито порався коло машини, немов нічого й не сталося.
— Нотар ще не приходив?
— Я навіть не знав, що він має прийти.
— Я також чекаю судового слідчого. Коли хтось із них прийде, проведіть до кабінету.
— Гаразд, пане комісар.
Хвилину тому в Мегре на язику крутилось якесь запитання, але зараз він ніяк не міг його пригадати. «Коли б щось важливе, то не забув би», — подумав він і заспокоївся.
На другому поверсі вони побачили інспектора Жанена, який чергував тут після півночі. Він теж був неголений і мало не падав, так хотів спати.
— Нічого не трапилось?
— Все спокійно. Щойно приходила секретарка і запитала, чи потрібна вона мені. Я відповів, що ні, і вона пішла. Сказала, що коли питатимуть, то вона у себе в кімнаті.
— Вона заходила до кабінету?
— Так. Але залишалась там не більше хвилини.
— Шухляд вона не висувала?
— По-моєму, ні. Вона вийшла з чимось червоним у руках, хоч увійшла без нічого.
Мегре пригадав, що напередодні Луїза куталась у червоний шарф. Цілком можливо, що вона забула його в одній із кімнат другого поверху.
— А пані Фюмаль?
— Їй понесли сніданок.
— Вона не сходила?
— Я її не бачив.:
— Іди спати. Не забудь до вечора скласти рапорт.
Червоні штори в кабінеті були все ще підняті. Мегре послав Ляпуента розпитати служниць, чи спускали їх взагалі, а сам підійшов до вікна. Просто перед собою, поверхом вище, він побачив відчинене вікно і молоду жінку, яка ворушила губами, немов щось наспівуючи, і прибирала в кімнаті. Комісар упізнав Луїзу Бурже.
Раптом його осяйнула одна думка, і він підійшов до сейфа, що стояв під стіною якраз навпроти вікна. Чи видно його звідти?
Якщо видно… Комісар щодуху кинувся до дверей, збіг по сходах, перебіг через двір, піднявся вужчими сходами і постукав у двері до секретарки.
— Заходьте! — почулося звідти.
На її обличчі Метре не побачив і тіні подиву.
— А, це ви, — лише промовила вона.
Йому вже була знайома ця простора, грайливо обставлена кімната з радіолою на столику в кутку і потрійним торшером з оранжевими абажурами, його цікавило лише вікно. Він підійшов до нього і, нахилившись, почав вдивлятись у кабінет навпроти. Та було темно. Як він не подумав увімкнути лампи?
— Підіть, будь ласка, і запаліть світло в кабінеті, — Її обличчя залишалось непроникно спокійним.
— Стривайте… Ви знаєте, що лежить у сейфі вашого хазяїна?
На якусь мить вона завагалась.
— Так. Я краще скажу правду.
— То що?
— Кілька досьє з важливими паперами, потім коштовності пані Фюмаль, якісь листи і розписки, а також гроші.
— Багато?
— Так. Йому завжди доводилось тримати вдома значні суми в банкнотах. Щоб уникнути великих податків, він виписував чек лише на частину суми, яку платив, а решту давав готівкою.
— Скільки там, на вашу думку?
— Я не раз бачила, як він відраховував по два-три мільйони.
— Отже, можна гадати, що там кілька мільйонів?
— Якщо тільки він їх не поклав у банк.
— Коли?
— Не знаю.
— Підіть, увімкніть лампи.
— І повернутись сюди?
— Ні. Зачекайте мене в кабінеті.
Обшук кімнати Луїзи Бурже нічого не дав. У неї не було ні «Лугера», ні компрометуючих паперів, ні значних сум грошей, — Мегре знайшов лише три асигновки по тисячі франків та кілька стофранкових монет.
Тим часом секретарка переходила двір. Комісарові здалося, що Луїза надто довго підіймається на другий поверх, але вона могла просто зустріти когось по дорозі.
Лампи нарешті засвітились, і Мегре побачив, як на долоні, весь кабінет Фюмаля. Щоправда, сейф було видно лише наполовину — його праву частину закривала стіна.