Вона була вкрай здивована — і не тільки тому, що чоловік сам перший заговорив про справу. Її вразив той безтурботно-веселий, майже грайливий тон, яким він до неї звернувся, лукаві іскорки в його очах.
Цього разу газети не набридали Мегре, а помічник прокурора та судовий слідчий дали йому спокій. Врешті, замір невідомого нападника зазнав невдачі, бродяга залишився живий, і на диво швидко наганяв здоров'я, так що це навіть вражало доктора Маньєна. Отже, це був злочин без жертви, тобто і без убивці, і, крім гладкої Леа та двох-трьох бродяг, ніхто вже не цікавився долею Професора.
Що ж до Мегре, то навіть коли б ця справа хвилювала всю країну, він не міг би віддати їй більше часу та уваги. Якось непомітно для нього самого розслідування загадкового замаху перестало бути звичайним службовим обов'язком, воно цілком заполонило комісара як щось дороге і необхідне йому особисто.
Судячи з тону, яким він повідомив дружину про своє знайомство з бродягою, можна було подумати, що йшлося про людину, котру вони обоє давно мріяли зустріти.
— Він уже опритомнів? — обережно запитала паї Мегре, намагаючись не виявляти надмірної зацікавленості.
— І так, і ні… Досі він не промовив жодного слова. Він лише дивився на мене, але я певен, що він усе зрозумів… Щоправда, старша медсестра іншої думки… Вона гадає, що він ще не отямився після ін'єкцій, і його стан подібний станові боксера після нокауту…
За вікном їдальні пронизливо торохтіли горобці.
— Ти думаєш, він знає, хто на нього напав?
Комісар зітхнув і відсунув порожню тарілку. Пані Мегре здалася незвичною та іронічна посмішка, що раптом з'явилася на обличчі чоловіка. В неї чомусь склалося враження, що він глузує з самого себе.
— Не можу сказати нічого певного… Мені дуже важко пояснити своє враження.
Він ще ніколи не відчував такого збентеження і такого бажання розгадати цю таємницю, як того ранку в лікарні під час відвідин бродяги.
Важко було уявити більш несприятливі умови для та кого візиту. Ніхто з хворих не спав, у палаті стояв глухий гомін, який переривався зойками та стогоном тих, кому робили перев'язки чи ін'єкції. Декому з них і справді було дуже зле. По вузькому проходу між ліжками бігала чергова сестра, нахиляючись то над тим, то над іншим.
Коли Мегре зайшов, усі погляди зупинилися на ньому і всі напружили слух, як тільки він підсів до свого клієнта.
На порозі раз по раз з'являлася старша сестра, в її поглядах він читав невдоволення і тривогу.
— Прошу вас не залишатися тут довго, — промовила вона. — Не треба його втомлювати.
Мегре говорив майже пошепки, нахилившись над самісіньким обличчям бродяги.
— Ви чуєте мене, месьє Келлер?.. Ви пам'ятаєте, що з вами сталося минулого понеділка, увечері, коли ви спали під мостом Марі?
Але його погляд, як і досі, залишався байдужим. У цих блідо-сірих, немов вилинялих очах, очах людини, що багато бачила і багато страждала, комісар не міг помітити ні болю, ні тривоги.
— Цей напад на вас стався, коли ви вже спали?
Професор навіть не намагався відвести очей, і дивна річ: здавалося не Мегре вивчав бродягу, а бродяга вивчав Мегре.
Це так бентежило комісара, що він відчув необхідність відрекомендуватися.
— Моє прізвище Мегре… Комісар з Управління карного розшуку… Я намагаюся з'ясувати, що з вами сталося… Я розмовляв із річниками, які вас врятували, а також бачився з вашою дочкою та дружиною….
Його обличчя залишалося незворушним, але в очах майнула ледве вловима тінь іронії.
— Вам важко розмовляти?
Комісар марно чекав, що він зараз кивне головою чи примружить повіки. Здавалось, бродяга навіть не чув запитання.
— Ви усвідомлюєте, що з вами розмовляють?
Ще б пак! Мегре був певний, що він не помиляється. Келлер не тільки усвідомлював, що з ним розмовляють, а й розумів кожен нюанс того, що говорив комісар.
— Вам неприємно, що я допитую вас у присутності стількох свідків?
І, немов виправдовуючись, почав пояснювати:
— Звичайно, я б теж не заперечував проти окремої палати… Та, на жаль, це пов'язано з великими адміністративними труднощами… Ми не маємо змоги оплатити окрему палату…
Як не дивно, але все було б значно простіше, коли б Професор був убивцею чи хоча б запідозреним у вбивстві.
Тоді б йому не відмовили в окремій палаті. Кошторис не передбачав нічого подібного лише для жертви.
— Я буду змушений запросити сюди вашу дружину… для офіційного встановлення вашої особи… Звичайно, це лише формальності… Ви не заперечуєте проти зустрічі з нею.
Губи ледь здригнулися, але він не зронив жодного звука. На обличчі не було ні гримаси, ні усмішки.