Усе це я знайшла всередині покинутих будівель Головної вулиці, — залишки, збережені тільки тому, що виявились у западинах на стінах або у льохах, де не всі куточки затопила повінь. Були там сліди кіптяви — де всередині свідомо підпалювали будинки. Але я не могла сказати, чи НСБ влаштовували ці пожежі, а чи будинки загорілися потім, на якійсь розпачливій стадії, ще до того, як усе це почала асимілювати Нуль-зона. Роздивляючись увесь цей попіл, я збагнула, що будь-яка спроба реконструювати послідовність тих дій триватиме до скону віку, бо хтось щось хотів приховати.
Я взяла знайдене на маяку і почала розбирати всі знахідки під недріманним, але нездатним допомогти оком пугача. Попри ухильну природу відновленого мною матеріалу, я стала складати разом ці натяки цілей — натяки на змову. Усе, що я розповідаю, дуже теоретичне й абстрактне, але, на мою думку, воно підтверджується слабкими та непевними доказами, приступними мені.
НСБ розпочали займати цей острів не з визначення його периметру, а з ретельного дослідження зруйнованого маяка, що означало: вони прибули сюди з конкретною метою. Це розслідування поєднувалося з визначенням певних зв’язків між маяком на острові й таким самим на материку. Були посилання на те, що «могло чи не могло бути» передане; ці припущення, можливо, стосувалися об’єктива на маяку, добре мені знаного. Спочатку прийшло звідти. Але в контексті це «могло чи не могло», здавалося, майже напевно існувало окремо від самого об’єк-тива, або могло існувати окремо. Видерті сторінки з книги історії знаменитих маяків, рядки про перевезення мануфактури й транспортування лінз мені замало допомогли.
Була й дискусія про те, чи вони шукають «об’єкт або здатний бути зафіксованим феномен», що, здавалося, наводило на ідею взаємозв’язку двох маяків; якщо це «феномен», то цей зв’язок важливий. Якщо це «об’єкт», то зв’язок може бути неважливим, і в острові або маяку на материку більше не будуть зацікавлені. Далі характер цих уривків був суперечливий у їхній організації та впорядкуванні. Деяким членам НСБ, мабуть, бракувало навіть елементарного розуміння науки, і вони марнували свій час на похапцем нашкрябані закарлючки про появу примар і привидів, та копіювання цитат із книг про одержимість демонами. Перелік етапів зацікавив мене лише тим, що я могла перенести його в біологічний світ паразитарних та інших взаємин. Інші з цієї групи вилежувалися під нічними зорями та нотували свої сни так, нібито вони були посланнями з позамежної далини. Як своєрідна фантастика це трохи пожвавлювало моє читання, але в інших випадках нічого не вартувало.
Поряд із цим ефемерним забобоном я виокремила групу не таких наукових спостережень, які віддзеркалювали результати, отримані дослідниками не найвищого інтелекту, з третіх чи навіть четвертих рук. Тут були не так точність спостережень, як банальність висновків. До цієї категорії потрапляли екстраполяції про якісь «пребіотичні» матеріали та «приголомшливі дії на відстані», а ще — вже викриті та розвінчані експерименти минулих десятиліть.
Це відрізнялося від того, що я поскидала до компостної купи й належало начебто якомусь цілком іншому інтелекту. Цей розум чи ці уми ставили питання і не здавалися зацікавленими у негайних відповідях; їх не хвилювало, чи породить одне питання ще шість нових і чи в результаті жодне з цих шести питань не матиме відповіді. Було терпіння, яке здавалося накинутим, якоюсь самооманою, і не зовсім належало до закрученого, в’юнкого, спритного, як живе срібло, усвідомлення, яке їх оточувало. Якщо я й правильно зрозуміла ці нотатки, то моя спроба їх відтворити жалюгідна. Наче оракул, цей другий тип не лише приклеював ярлики людям, які мешкали на материку, але й позначав деяких членів НСБ. Ця група не тільки експериментувала зі своєю колективною свідомістю.
Чи залишає чиясь присутність слід, який можна ідентифікувати? Хоча я не могла бути впевнена, але відчувала, що ідентифікувала таку присутність, непомічену — ту, яка пізніше проникла до НСБ. Зміна команди і керування на складніші, — ось що дивилося на мене зі знайдених сторінок.