Нарешті Ґлорія промовила:
— А чому ти тут, а не працюєш у повітці чи у вежі?
— Не в гуморі сьогодні працювати.
Картинки зі старих ілюстрованих манускриптів — зображення комет, які пролітають небом, — із батьківської книгозбірні. Вібрація та відлуння пляжу озвалися в нього під ногами. Дивовижні незнані створіння у піску. Яке послання йому слід винести з цього?
— Еге, я теж не завжди хочу до школи на уроки, — сказала вона. — Але ж принаймні ти гроші заробляєш.
— Я заробляю гроші, це правда, — мовив він. — А тобі ніколи не заплатять, аби ти пішла до школи.
— Мені мали б платити. Я стільки терплю. — Він поцікавився, скільки. Вона справді може там багато терпіти.
— Школа важлива, — сказав він, відчуваючи, що мусить це сказати, от начебто у нього за спиню стояла мати Ґлорії, тупаючи ногою.
Ґлорія поміркувала якусь мить, а потім штурхонула його під ребра так, нібито вони були два підпилі горілчані брати, завсідники сільського бару.
— Я казала своїй мамі, що це теж школа, та не спрацювало.
— Що — «це»?
— Ставки-калюжки, куди вода натекла. Ліс. Стежки. Усе це. Здебільшого це правда, я просто філоню, але й навчаюся.
Сол міг уявити, як би відбулася така розмова.
— Ти ж не по оцінки сюди ходиш. — Надихаючись цією думкою: — Хоча, гадаю, ведмеді можуть поставити тобі оцінки за те, що їх вистежуєш.
Вона відкинулася на спину, нібито щоб краще розглянути його, от ніби переоцінюючи:
— Ну й дурня. Ти як, нормально почуваєшся?
— Так, уся ця розмова дурна.
— Ти досі відчуваєш себе іншим?
— Що? Ні. Ні, зі мною все чудово. Ґлоріє.
Потім вони трохи поспостерігали за рибками. Сам хід їхньої бесіди: або ж вони жестикулювали надто шпарко, чи інтонації звучали надто голосно, — змусив рибок поховатися у пісок, і тепер звідтіля на людей визирали тільки їхні оченята.
— Є й на маяку такі речі, які мене навчають, попри все, — мовила Ґлорія, відволікаючи Сола від його думок.
— Стояти прямо, і високо, й випромінювати світло зі своєї голови до моря?
Вона захихотіла, бажаючи зробити йому приємно, хоча Сол вимовив ці слова напівіронічно.
— Ні. Є інше, чого мене навчає маяк. Заспокойся і дай мені сказати. Маяк навчає мене наполегливо працювати, тримати свою кімнату в чистоті, бути чесною, милою до людей. — Потім замислено подивилася собі на ноги. — У мене кімната догори дриґом, і я брешу, і я ніколи не буваю милою до людей, але це ідея.
Трохи знічено він промовив:
— Оця рибка внизу точно тебе боїться.
— Ха, правда? Вона ж мене не знає. Якби знала, ця рибка точно потиснула б мені руку.
— Не думаю, що ти добереш бодай якісь аргументи, аби її переконати. І є стільки способів зашкодити їй, не бажаючи цього. — Дивився у ці сині оченята, які не блимали, в золоту смужку, з темними вертикальними чоловічками, і йому здалося, що він відкрив засадничу істину.
А дівчинка спитала:
— Тобі ж подобається бути доглядачем маяка, хіба не так, Соле? — Сол! Оце щось новеньке. Коли це вони перетворилися на Сола і Ґлорію, замість містера Еванса та Ґлорії?
— А ти що? Хочеш зайняти моє місце, коли виростеш?
— Ні. Ніколи не хотіла бути доглядачем маяка. Копатися лопатою, вирощувати томати і весь час лазити. — Чи їй здається, що саме на це він витрачає свій час? Йому здалося, що так.
— От нарешті ти щиро заговорила.
— Ага. Мама каже, що мені потрібно бути не такою щирою.
— Це так. — Його батько міг бути не таким щирим, бо щирість — це часто шлях до жорстокості.
— Хай там як, а я не можу тут довго лишатися. — У неї в голосі звучав справжній жаль.
— Ганьба! Враховуючи, що ти щира дівчинка.
— Я знаю, еге? Та мені пора йти. Мама скоро приїде на машині. Ми поїдемо до міста зустрітися з моїм татом.
— О, то він забере тебе на канікули? Так от що це за день.
Ставок-калюжку знову затьмарила тінь, і все, що він зміг розгледіти, були двоє облич, які вдивлялися у воду. Він міг би бути схожим на її батька, чи не так? А чи занадто старий для цього? Але такі думки — вияв слабкості.
— Цього разу — довше, — сказала вона, явно невдоволено. — Мама хоче, аби я там пробула принаймні місяців зо два. Бо вона втратила другу роботу, і їй треба знайти якусь іншу. Але це тільки на вісім тижнів. Чи, може, на шістдесят днів.