Спромігшись на кілька стратегічно правильних вигуків про те, як тебе все це вражає, ти пропонуєш далі прогулятися берегом, «на свіжому повітрі», й Лоурі підкорюється, переможений твоєю тактикою, коли ти запитуєш про кожну нову річ по дорозі, бо він просто ціни не складе своєму інтелекту. Ти обираєш обхід, який веде на північ уздовж води. Гуси, чиї кубла приліпилися на сусідній скелі, посилають тобі ворожі погляди, а в морі, не дуже близько, але й не далеко, хлюпочеться видра, кидаючи на тебе тінь.
Зрештою ти переводиш розмову на НСБ. Витягуєш папірчик — пункт, пов'язаний з «Джеком Сіверенсом». Указуєш на цей уривок, хоча він і так виокремлений яскраво-рожевим кольором. Розігруєш виставу, ніби це кумедна річ, про яку має знати Лоурі. Враховуючи те, що він аналізував твої приховані дитячі враження, коли ти вперше приєдналася до Південного Округу.
— Це та причина, з якої ти і Джекі працюєте разом? — питаєш ти. — Чи НСБ був пов’язаний з Центром… через Джека?
Лоурі обмірковує це питання, зустрічаючи його багатозначним вишкіром на поораному зморшками обличчі. Шкіриться, дивиться долу, а потім знову зводить очі на тебе.
— То це все, заради чого ми сюди прийшли? Заради цього? Господи Ісусе, та я ж міг тобі все це викласти по довбаному телефону.
— Негусто, я певна, — кажеш ти. Овечий усміх, адресований цьому вовку, переповненому по вінця нарцисизмом. — Але я хотіла б знати. — Перш ніж долати межу.
Вагання, погляд скоса, який пильно оцінює твою мотивацію чи наступний порух, якого Лоурі, може, і не бачить.
Підштовхуючи:
— Побічний проект? НСБ — побічний проект Центру, або?..
— Атож, чом би й ні, — відказує Лоурі, розвантажуючись. — Звичайний різновид додаткового підрозділу, який можна будь-коли вилучити, без жодної шкоди.
Але іноді допоміжне заражає первинне. Іноді тіло-хазяїн і паразит міняються ролями, як би сказала біологиня.
— Ось так ти зміг добути моє фото на маяку. — Це не питання.
— Дуже добре! — вимовляє він, щиро радіючи. — Яка дідькова правда! Я був на завданні, шукаючи доказів, аби переконатися, що ти лишилася правдивою… а потім здивувався, чому це фото — у справах Центру, передовсім там, а не в архівах Південного Округу. Цікаво стало, звідки воно там випливло, а потім я знайшов там той самий рядок. — Окрім того, що Лоурі мав більше доступу до справ найвищої таємності, він міг отримати доступ до інформації, якого не маєш ні ти, ні Ґрейс.
— Оце було кмітливо з твого боку. Дійсно кмітливо.
Лоурі надувся, випнувши груди колесом, усвідомлюючи, що йому лестять, але не міг нічого вдіяти із цією самопародією, яка насправді ані краплини не була пародією, бо ж хіба від цього погано? Ти ж на виході. Певно, він уже думав про заміну. Ти не обтяжила себе, щоб наперед повідомити ім’я Ґрейс, а натомість увесь час згаяла на роботу над Джекі Сіверенс.
— Ідея була проста й відкрита, як казав Джек. НСБ була просто звихнутою, клепки бракувало, лою в голові замало, але, якщо у світі є щось надприродне, моторошне або інопланетне, нам треба стежити за цим, треба про це знати. Можливо, трохи на це вплинути чи злегка підштовхнути, надавати потрібні матеріали та вказівки. А якщо до групи ввіллються заколотники або небажані типи, то це теж гарний спосіб контролювати потенційну підривну діяльність… а також це добре прикриття для того, щоб потрапити у місця, «замасковані у простому краєвиді», для спостереження, — Центр тоді захоплювався такою методологією. На забутому узбережжі стільки антиурядових типів.
— Чи ми їх завербуємо, чи…
— Залучили деяких оперативників, та ще декого, хто старався на нас працювати, бо полюбляв гратись у шпигунів. Деякі люди від цього аж пищали й стрибали. Їм не треба було глибшої причини, ніж Господь Бог і країна. Може, так навіть краще.
— І Джекі теж залучили, так?
— Джек не просто захищав себе, — мовить Лоурі. — Коли Джекі почала працювати, вона йому трохи допомагала, а потім перейшла до Південного Округу, й знову допомагала Джекові, щоб переконатися: нічого з того не стане явним, ніхто не дізнається. Окрім мене, я ж усе викрив, як зазвичай, буває. Як ти знаєш.