Урсу не мав часу попередити Тіка й виважити стрибок. І він, і рись стрибнули одночасно. Двоє тіл зіткнулися в повітрі. В Урсу були витягнуті руки. Рись не могла зупинитися. Вона вдарилася об груди хлопцеві, але цієї ж миті залізні пальці крем’язня схопили її за горло. Рись лапою потяглася до рота Урсу, але ядуха і смерть перетворили її на ганчірку. Крем’язень стиснув руками горло звіра, ніби лещатами. Коли Урсу торкнувся землі, рись висіла в нього в руках, мов онуча. Він крутнув мертвого звіра, а потім жбурнув щосили за якийсь велетенський камінь. Там він і залишився, там і знайшли його круки, здивовані загадковою і несподіваною смертю найкровожернішого тирана лісу.
Тік і Марія лише безсило споглядали смертельний двобій людини й звіра. Ніхто з них не міг збагнути, що ж трапилося. Усе відбулося так блискавично, що вони навіть не помітили, як рись збиралася нападати Тік навіть почав докоряти Урсу:
— Навіщо ти її вбив? Вона ж така гарненька!
Він був дуже здивований, коли Урсу обняв його за плечі й погладив кучері.
Здоровань не хотів навіть думати, що могло б скоїтися, коли б він запізнився бодай на якусь частку секунди… Він затремтів…
— Урсу! — закричала Марія. — Ти поранений?
З губи Урсу цебеніла кров.
— То нічого! Я сам собі прикусив язика!
Він утерся тильним боком долоні й посмоктав поранену губу. Потім одвернувся, сплюнув кілька разів, глянув на малого, що співчутливо дивився на вбивцю вбивць, і тоді йому сяйнуло, як він любить усіх черешняків, — ладен життя віддати заради них. Але були серед них двоє, заради яких… заради яких… Він навіть не знайшов належного визначення, тільки біль стиснув горло, та й по всьому.
— Ну, гаразд! — прогнав Урсу свою слабість. — Продовжуємо обстеження!
Долина, якою простували троє черешняків, раптом різко перемінила свій вигляд. Схили, що досі здавалися лагідними й приступними, перетворилися раптом на стіни — високі та урвисті. Здавалися вони неподоланними. Урсу зрозумів, що доведеться використати всю свою майстерність акробата, щоб дістатися на ребро вершини. Воно було таке тоненьке й таке голе, що хлопець ледве втримував рівновагу. Він просувався вперед важко, на чотирьох, іноді лише утримуючись на м’язах рук, іноді роблячи справжні сальто-мортале, щоб подолати тріщини та страхітливі прірви. Через тридцять метрів мук та безуму хлопець нарешті вибрався на вузенький майданчик, посеред якого ніби хтось кинув видовженого ромба. Урсу вже вибився з сил. Лише перепочивши трохи, озирнувся довкола. Ліворуч унизу, в долині, стояли Тік і Марія. Праворуч, теж у долині, ішли до нього, не помічаючи його, Віктор, Лучія і Дан.
— Гей! — гукнув Урсу. — Ви знайшли що-небудь?
Але, ще не договоривши, помітив щось якраз посередині невеличкого майданчика. Урсу втупився туди очима, потім подивився на товаришів. Усі стежили за ним.
— Не могли ви знайти нічого! Подивіться всі на годинники!
— Знову надумав убиватися? — сердито спитала Лучія.
— Вісім і три хвилини! — крикнув Дан.
— І чотири хвилини! — почув Урсу голос Віктора.
— І чотири хвилини! — наче луна, повторила Марія.
— О восьмій годині чотири хвилини, — повідомив Урсу, — черешняки прийшли до входу в замок. Несіть сюди речі й мотузки. Тут, на майданчику, вистачить місця для всіх.
5
Якраз посередині майданчика, де він зупинився після своїх страхітливих переходів, Урсу помітив щілину у формі ромба. Краї щілини були такі правильні, а ромб настільки досконалий, що юнак не мав уже ніяких сумнівів. Цей отвір був або зроблений, або вдосконалений людиною. Про щось інше він уже й не думав і не хотів тільки сам радіти зробленому відкриттю. Почекав, поки підійдуть інші черешняки, навіть не дивився на ромба, піймав мотузку, яку йому кинув Віктор, потім одного за одним перетягнув своїх друзів угору на майданчик. Спершу Тіка, що одним стрибком, ніби рись, учепився в мотузку, потім Марію, далі Лучію, за нею Дана і, нарешті, Віктора.
— Я не тягнув би вас сюди! — зустрів його Урсу. — Але я певен, що цей отвір і є вхід.
З великою обачністю чи, може, з великим хвилюванням черешняки попростували, ніби виконуючи ритуал, до ромба посередині майданчика. Тут не було ніякої рослинності. Отвір був темний і страшний. Урсу нагнувся і глянув униз.