Я такому ні на хвилину не вірив.
Фрейзер кинув на Дункана сердитий погляд:
— Що за чортівню ти про це вичитав?
Дункан розгублено подивився на мене.
— Я фотографії бачив. Одна жінка саме так обгоріла, як оце. Лишилися тільки ноги в черевиках. Її називають попільна жінка.
— Мері Різер, — сказав я йому, — літня вдова з Флориди. Це сталося в 1950-ті. Від неї майже нічого не залишилося, крім однієї ноги, від гомілки й донизу, а на ступні навіть знайшли взутий капець. Крісло, в якому вона сиділа, було знищено, і столик поблизу, й лампа на ньому, а все інше в кімнаті не було ушкоджено. Ви про цю історію?
Дункан відповів вдячним поглядом.
— То так. І я ще про інших читав.
— Так, вони раз у раз вигулькують, — погодився я. — Але люди не можуть вибухати полум’ям просто так, без причини. І що б не сталося із цією жінкою, нічого надприродного й паранормального тут не було.
Броуді уважно спостерігав за нашою розмовою, слухав, але не втручався. А тепер заговорив:
— А чого ви думаєте, що це жінка?
Пенсіонер то пенсіонер, а важливих деталей не впустить.
— Через форму скелета. — Я посвітив ліхтариком на те, що лишилося від тазових кісток, затемнене попелом, але ще видиме. — Навіть по тому, що залишилося, видно: стегнова кістка очевидно заширока для чоловіка. І голівка плечової кістки — ось, кулька, де верхня частина руки входить у плече, — замала. Хто б це не був, вона була великою, але точно жінкою.
— Як я вже сказав, не можу уявити, що це хтось із місцевих, — проговорив Броуді. — Я переконаний, що ми б помітили, якби хтось зник. Як ви гадаєте, довго труп тут пролежав?
Гарне запитання. Попри те що деякі дані можна отримати навіть із найобпаленіших останків, точний час, що минув після смерті, зазвичай встановити майже неможливо. Для цього необхідно простежити ступінь розкладання м’язових білків, амінокислот і летких жирних кислот, які зазвичай руйнуються вогнем. Але химерний стан цього тіла зберіг достатньо м’яких тканин для проведення тестів, неможливих у більшості випадків смертей від вогню. Доведеться зачекати, доки я повернуся в лабораторію, але тим часом можна сформулювати обґрунтоване припущення.
— Холодна погода уповільнює швидкість розпаду, — пояснив я йому, — але рука й ноги вже почали розкладатися, тому не можна сказати, що смерть відбулася нещодавно. Якщо припустити, що труп перебував тут весь час, що його не перенесли з іншого місця, і беручи до уваги те, як обпалені плити підлоги, я б сказав, що наш діапазон — 4—5 тижнів.
— Контрактники завершили роботу раніше, — замислено пробурмотів Броуді, — тобто ця людина не з ними приїхала.
Фрейзер прислухáвся. Його роздратування невпинно зростало, йому не подобалося, що колишній інспектор перехоплює ініціативу.
— Еге ж, якщо це не хтось із місцевих, ми можемо з’ясувати особу, проглянувши списки пасажирів порома. У цю пору року навряд набереться багато відвідувачів.
Броуді посміхнувся:
— Ви справді думаєте, що наші перевізники ведуть якісь записи? Окрім того, між Руною та Сторновеєм курсує добра дюжина човнів. І ніхто не відстежує, хто там приїздить чи виїздить.
Він повернувся до мене, не звертаючи уваги на сержанта.
— То що тепер? Я так гадаю, ви доповісте Воллесу, що треба скерувати оперативну слідчу групу?
Фрейзер сердито перебив ще до того, як я встиг відповісти:
— Ми нічого не робитимемо, поки доктор Гантер не виконає того, для чого приїхав. З того, що ми тут бачимо, це може бути якась пиячка, що перебрала та й заснула надто близько від багаття.
Вираз обличчя Броуді неможливо було зрозуміти:
— То що ж вона, для початку, робила на Руні посеред зими?
Фрейзер стенув плечима:
— Може, в неї тут друзі чи родичі. Або це котрась із тих прихильниць нью-ейджу, що прагнуть повернутися до природи, чи що вони там торочать. Вони й на віддаленіші острови дістаються.
Броуді посвітив ліхтариком на череп. Той лежав долілиць, трохи нахилений убік серед попелу. У колись гладенькій маківці зяяла дірка.
— Гадаєте, вона могла так сама собі голову розчахнути?
Я вирішив втрутитися, поки градус гніву не зріс до критичної точки.
— Направду, череп часто саме так розтріскується за високої температури. Він же — фактично запечатаний контейнер рідини й желеподібної речовини, тому під час нагрівання спрацьовує ефект скороварки. Накопичуються внутрішні гази, які зрештою призводять до вибуху.