І ще дещо. Запах, який ми відчули у коридорі та в барі, я миттєво впізнав тут, — такий густий, що забивало горло.
Газ.
Я знову подивився на перекинуту плиту, глянув на Броуді. Він ледь помітно кивнув.
— Балони позаду, — пробурмотів він Фрейзеру, не зводячи очей з Ґрейс. — Має бути клапан. Ідіть і вимкніть це.
Фрейзер повільно відступив і зник у коридорі. За ним зачинилися двері.
— Вона чекала, коли ми повернулися від Роуз Кесіді, — схлипнула Елен. — Брюс увійшов із нами, і коли спробував поговорити з нею, вона… вона…
— Я знаю, — спокійно сказав Стракан. Він зробив крок ближче. — Поклади ніж, Ґрейс.
Сестра дивилася на його закривавлене обличчя. Натягнута, мов тятива лука, готова розірватися.
— Майкле… Що з тобою трапилось?
— Це не має значення. Просто відпусти дівчинку.
Дарма він згадав про Анну. Обличчя Ґрейс стало потворним.
— Ти про свою доньку?
Рівновага Стракана похитнулася. Але він швидко відновився.
— Вона нічого тобі не зробила, Ґрейс. Тобі завжди подобалася Анна. Я знаю, що ти не хочеш завдати їй болю.
— То це правда? — Ґрейс плакала. — Так і є? Скажи мені, що вони брехали! Будь ласка, Майкле!
«Зробіть це, — подумав я. — Скажіть їй, що вона хоче». Але Стракан надто довго вагався. Обличчя Ґрейс скривилося.
— Ні! — простогнала вона.
— Ґрейс!
— Заткнися! — заволала вона, сухожилля на її шиї випнулися, як шнури. — Ти трахав цю суку, ти вибрав її замість мене?
— Я можу пояснити, Ґрейс, — сказав Стракан, але він уже втрачав контроль. Втрачав контроль над нею.
— Брехун! Весь цей час ти брехав! Я могла б пробачити тобі інших, але це… Як ти міг?
Ніби нікого більше не існувало, крім неї та її брата. Запах газу посилювався. Що в біса робить Фрейзер? Броуді почав наближатися до Ґрейс.
— Відклади ніж, Ґрейс. Ніхто не збирається…
— Не наближайся до мене! — закричала вона.
Броуді відступив. Важко дихаючи, Ґрейс зиркнула на нас, її обличчя було спотворене.
Тишу раптом порушив металевий брязкіт. Елен впустила каструлю, і та пострибала підлогою. Звук був надзвичайно гучний. Жінка повільно підійшла до Ґрейс.
— Елен, не треба! — наказав Стракан, але в його голосі було більше страху, ніж влади.
Вона проігнорувала його. Вся її увага була прикута до його сестри.
— Тобі потрібна я, чи не так? Гаразд, я тут. Роби зі мною, що хочеш, але, будь ласка, не чіпай мою дочку.
— Заради бога, Елен, — сказав Броуді, але міг би й не говорити.
Елен розвела руками, запрошуючи.
— Ну ж бо! На що ти чекаєш?
Ґрейс повернулася до неї обличчям, кутик рота смикався, як зламаний годинниковий механізм.
Стракан відчайдушно втрутився:
— Поглянь на мене, Ґрейс. Забудь про неї, вона не важлива.
— Не втручайся, — попередила Елен.
Але Стракан зробив один крок вперед, потім інший. Він простягнув руки, ніби намагався заспокоїти дикого звіра.
— Ти єдине, що має значення для мене, Ґрейс. Ти це знаєш. Відпусти Анну. Відпусти її, й тоді ми втечемо із цього місця. Поїдемо кудись іще, почнемо знову. Тільки я і ти.
Ґрейс дивилася на нього з таким відвертим бажанням, що бачити це було непристойно.
— Відклади ніж, — тихо сказав він їй.
Частина напруги ніби випарувалася з неї. Запах газу, що досі витікав, ставав дедалі важчим, мить зависла, готова зрушити в будь-який бік. І тут Анна вибрала цю мить, щоб вивільнитися з-під руки Ґрейс.
— Мамо, вона робить мені боляче…
Ґрейс знову затиснула долонею рот Анни. Божевілля палало білим жаром в її очах.
— Тобі не слід було брехати, Майкле, — сказала вона й відкинула Аннину голову.
— Ні! — вигукнув Стракан, кидаючись на неї, коли ніж летів униз.
Ми з Броуді рвонули вперед, Стракан схопив свою сестру, але Елен була спритніша за нас. Вона вихопила Анну від Ґрейс, і та заволала криком чистої люті. Залишивши Броуді допомагати Стракану, я підбіг туди, де Елен стискала в обіймах свою доньку.
— Дайте мені її оглянути, Елен!
Вона не відпускала. Пригорнула до себе Анну, і, закривавлені, вони істерично ридали. Але я бачив, що кров була з порізів Елен, маленька дівчинка не постраждала.
«Дякую, Боже». Я з полегшенням опустився на підлогу, позаду мене пролунав голос Броуді:
— Девіде.
Він звучав дивно. Він схопив Ґрейс, затиснув її руки за спину, але вона більше не боролася. Їхні очі не відривалися від Стракана. Він стояв поруч, дивлячись на себе з легким здивуванням.
З його живота стирчало руків’я ножа.