— Ревнощі, як сказав Стракан. І ненависть, я так гадаю. Ви здивуєтеся, наскільки це може бути потужна сила.
— Це ще не все пояснює. Наприклад, чому вона вдарила Дженіс Дональдсон і Дункана, але застосувала ніж до Меґґі та Кемерона. І до інших, про кого нам розповідав Стракан.
— Гадаю, це питання засобів та можливостей. Я не думаю, що вона насправді щось планувала, — просто діяла, коли в неї виникало бажання. «Маґлайт» Дункана, мабуть, їй просто під руку втрапив, і з Дональдсон, я припускаю, теж щось подібне сталося. Але тепер ми ніколи не дізнаємось.
Колі знову поклала м’яч йому під ноги. Броуді підняв його й кинув, а потім сумно всміхнувся мені.
— Не завжди є відповіді на все, як би старанно ми не шукали. Іноді потрібно навчитися просто відпускати речі.
— Я теж так думаю.
Він дістав цигарки, запалив одну, із задоволенням затягнувся. Я дивився, як він прибрав пачку.
— Я не знав, що ви шульга, — сказав я.
— Перепрошую?
— Ви щойно кинули м’яч лівою рукою.
— Так? Я не помітив.
Серце в мене закалатало.
— Кілька днів тому на кухні ви користувалися правою рукою. Я ще сказав вам і Фрейзеру, що той, хто вбив Дункана, був шульгою.
— Так? Не розумію, про що ви.
— Тож мені було цікаво, чому тоді ви користувалися правою рукою, а зараз лівою.
Він обернувся, поглянув на мене, запитливо й трохи роздратовано.
— До чого ви хилите, Девіде?
У роті пересохло.
— Ґрейс була правшею.
Броуді зважив почуте.
— Звідки ви знаєте?
— Коли вона тримала Анну, ніж був у правій руці. Я забув про це, а тут побачив вас. Я знав, що щось досі не сходиться, але не розумів що. І коли я бачив, як Ґрейс готує їжу, вона теж користувалася тією рукою. Правою, а не лівою.
— Можливо, вам зраджує пам’ять.
Я хотів би, щоб так було. На мить чи дві навіть дозволив собі сподіватися. Але знав, що це не так.
— Ні, — сказав я, відчуваючи щось на кшталт жалю. — Але навіть якби зраджувала, ми можемо перевірити, з якої руки відбитки пальців на її пензликах і ручках ножів. Навіть якби відбитки були нечіткими, ракурс доведе.
— Вона могла бути амбідекстеркою.
— Тоді ми знайдемо рівну кількість обох відбитків.
Він довго затягувався цигаркою.
— Ви бачили, якою була Ґрейс. Ви не можете серйозно думати, що Стракан брехав?
— Ні. Я не сумніваюся, що вона вбила Меґґі, і бог знає, скількох іще, перш ніж вони приїхали сюди. Але Стракан просто припустив, що вона також убила Дженіс Дональдсон і Дункана. Можливо, він помилявся.
Я досі хотів, щоб Броуді висміяв мою ідею, щоб указав на фатальну помилку в моїх міркуваннях. Він тільки зітхнув.
— Ви тут занадто довго, Девіде. Ви шукаєте те, чого немає.
Мені довелося проковтнути клубок, перш ніж я зміг вимовити наступні слова.
— Як ви дізналися, що Дункана вбили його ж «маґлайтом»?
Броуді нахмурився.
— Хіба ні? Я думав, що ви сказали.
— Ні, я ніколи про це не згадував. Я так думав, але тримав при собі. Я нічого не говорив про «маґлайт», поки не прибула слідча команда.
— Ну, я, мабуть, почув від когось з них.
— Коли?
Він помахав цигаркою, трохи роздратовано.
— Не знаю. Вчора?
— Ліхтар витягли лише вночі. І ніхто не дізнається напевно, що саме він його вбив, доки не буде проведено лабораторні дослідження. Вони б нічого не сказали.
Броуді дивився через море на чорну вершину Стек-Россу, мружачись у яскравому сонячному світлі. Я слухав, як хвилі розбиваються об скелі за двісті футів під нами.
— Хай вже так і буде, Девіде, — тихо сказав він. Але я не міг цього облишити. Серце калатало так сильно, що я його чув.
— Ґрейс не вбивала Дункана, чи не так? І Дженіс Дональдсон не вбивала.
Єдиною відповіддю був крик мартинів і віддалений плескіт хвиль під скелями. «Скажи що-небудь. Заперечуй». Але Броуді, здавалося, був вирізьблений з того самого каменю, що й Бодах-Руна, мовчазний й непримиренний.
До мене повернувся голос.
— Чому? Чому ви це зробили?
Він впустив цигарку на землю й розчавив її ногою, потім підняв недопалок і поклав до кишені.
— Через Ребеку.
За мить я зрозумів, що то за ім’я. Ребека, втрачена дочка, яка зникла безвісти. На пошуки її Броуді витратив кілька років. Тепер пригадалися його слова, ясні й жахливі за змістом: «Вона мертва». І раптом все набуло різкості.
— Ви думали, що Стракан убив вашу дочку, — сказав я. — Ви вбили Дженіс Дональдсон, щоб спробувати підставити його.
Біль у його очах підтвердив усе.
Він дістав ще одну цигарку й запалив її, перш ніж відповісти.