Вони не мають змоги роздавати інтерв'ю в холі Верховної Ради, як народні депутати, чи вести переговори в Марийському палаці перед сотнями відеокамер і фотоапаратів. Та у надзвичайних ситуаціях першими приймають на себе удар. І їх рішучість та готовність будь-якої миті стати до бою, зрештою, і відвернули багато надзвичайних ситуацій.
Ще тоді я дав собі обіцянку зробити все, щоб закарбувати розповідь про них в літописі революції.
Даю команду колоною рушити до будівлі Верховної Ради, щоб приєднатись до пікетувальників. Коли вже відходимо, підходжу до майора, котрий в найтяжчу хвилину був пліч-о-пліч з нами.
- Як я і обіцяв, о десятій ранку ми зняли блокаду.
- Так, домовленість витримана, - усміхаючись, відповів він.
- Дякую, майоре, я не знаю, чи ми ще колись побачимось. Хоч в Карпатах кажуть: гора з горою не зійдеться, а людина з людиною завжди зійдуться. Але, як би там не було, я справді щиро дякую.
- Щасливо, коменданте! Перемоги!
Ми тиснемо один одному руки. Мені хочеться його по-чоловічому обійняти як бойового побратима. У вирішальну хвилину, я не сумніваюсь, він разом з нами стримував би ОМОН. Ризикуючи всім: роботою, кар'єрою, а може, і власним життям. Отже, він один з нас. Ще раз я оглянувся і помахав йому рукою, він привітав мене у відповідь. І сьогодні не знаю його імені, де він служить. Та він залишився в моїй пам'яті як символ міліціонера, котрий не зрадив свій народ, не став посіпакою злочинної влади, а в скрутний для країни час був на стороні революції.
Колона, чітко карбуючи крок, під ритм маршової пісні пройшла Арсенальну площу і попрямувала до будівлі Верховної Ради, яку в цей час уже оточили близько сотні тисяч пікетувальників, котрі вимагали від депутатів рішення про відставку уряду Януковича. Пікетувальники біля Верховної Ради спочатку сприйняли нас насторожено. Адже ми йшли не зі сторони Майдану, а з протилежного боку. Ще й в касках, подібних до шахтарських. Вигляд нашої організованої колони, яка розтягнулася на кількасот метрів, очевидно лякав. Коли зрозуміли, що ми свої, почали аплодувати і розступились, даючи прохід для нашої колони, яка йшла до четвертого входу будівлі Верховної Ради, де традиційно блокували вхід і вихід. Відчували себе переможцями, котрі з тріумфом повернулися з поля бою.
Мітинг біля Парламенту був величезний. Усі розуміли: сьогодні може відбутись один з переломних моментів революції.
Поки хлопці проходили біля четвертого під'їзду, я піднявся в номер готелю «Київ», щоб зверху з мобільного скоординувати дії Національних дружин. З висоти наша колона виглядала ще більш вражаюче. Тисячі помаранчевих касок пронизували багатотисячний мітинг і нарешті зупинилися на місці чітко вишикуваною колоною. Дебати у Верховній Раді тривали. Виступали лідери опозиції з вимогою висловити недовіру Кабінету Міністрів. Депутатів у залі побільшало. Стало остаточно зрозуміло: зрив сесії не пройшов.
Раптом по телефону передзвонив помічник Ющенка і сказав, що необхідно дві тисячі організованих людей для виїзду в Кончу-Заспу, резиденцію Кучми, де, можливо, перебуватиме Хав'єр Солана. Наголосив: це безпосереднє прохання Ющенка. Я уточнив інформацію у Романа Петровича. Він підтвердив її достовірність. Автобуси стоять біля стадіону «Динамо». Чекають на нас. Треба діяти швидко.
Даю розпорядження Векші і Миколі.
І знову стрічки помаранчевих касок, прорізаючи мітингувальників, прямують униз до Європейської площі. Через десять хвилин декілька десятків автобусів повезли дружинників у Кончу-Заспу. Я залишаюся у готелі стежити за подіями, що відбуваються у Верховній Раді. Одна із сотень залишилася біля входу у її приміщення. Про всяк випадок...
Близько другої години у сесійній залі голосування. З першого разу воно безуспішне. А за другим більшість депутатів голосують за недовіру Януковичу. Люди на вулиці у захваті. Депутати у залі аплодують стоячи. Це великий успіх і без сумніву, Національні дружини величезною мірою причетні до нього. Дзвоню до командирів у Кончу-Заспу, щоби вони повідомили про цю новину дружинників. У телефон чую вигуки «Слава!».
У той день Національні дружини заблокували резиденцію Кучми у Кончі-Заспі, пізніше туди підтягнулися інші структури. Марш дружинників до резиденції Кучми транслювали всі провідні канали країни. Це справді був один з вирішальних днів революції. Ми були горді тим, що долучилися до цієї перемоги.